Вибори Жерара де Рідфора великим магістром ордену тамплієрів Великий магістр ордену тамплієрів Арно де Торроя помер у Вероні, 30 вересня 1184 року, під час свого посольства до правителів Європи. Виборам, що відбулися після його смерті, судилося змінити долю не тільки ордену, а й Єрусалимського королівства в цілому. Вибір магістра було вирішено тринадцятьма голосами братів ордену; їхні суперечки, …
Обираючи наступника Одо де Сент-Амана, тамплієри дбали про відновлення добрих стосунків з королем Єрусалиму. Тому вибір впав на брата, який, здавалося, у всьому був протилежністю Сент-Аману. Арно де Торроя, іспанський барон, родич арагонських королів, належав до найвищої знаті королівства. Арно вступив до лав ордену близька 1163 року, був магістром Іспанії і Провансу з 1166 року (1167?). На посаду великого …
Майже нічого невідомо про великого магістра ордену тамплієрів Одо де Сент-Амана, хіба що трохи інформації, яку дає Гійом Тірський, який його ненавидів і не приховував цього. «Це була людина, з ніздрів якої виривалася лють, яка не боїться Бога, не поважає людей», – пише архієпископ. Одо де Сент-Аман (Одон, Ед де Сент-Аман) був королівським маршалом (з 1156) коли в червні …
Наступником Бертрана де Бланшфора став Філіп де Мії (Філіп Наблуський), сеньйор Наблусу. Філіп, старший син Гі де Мії (родом з Пікардії), народився на Сході (у Наблусі?) близько 1128 року. Його батько, перш ніж осісти на Святій землі, брав участь у Першому хрестовому поході у складі армії Роберта II Куртгеза, герцога Нормандії. Завдяки шлюбу з Ізабелою, дочкою короля Балдуїна III, Філіп …
Андре де Монбара на посаді великого магістра змінив Бертран де Бланшфор, якому судилося стати одним із найбільших діячів ордену тамплієрів. Вперше як магістр Бертран де Бланшфор згадується 2 листопада 1156 року, коли поставив свій підпис як свідок у мирному договорі між королем Єрусалиму Балдуїном III та пизанцами. У травні 1157 року тамплієри взяли участь у поході Балдуїна III на Баніас. 18 червня 1157 року, при …
При облозі Аскалона разом із великим магістром Бернаром де Трембле загинула велика кількість тамплієрів (1153). Тамплієри, що залишилися в живих, обрали своїм магістром Андре де Монбара, який був дядьком святого Бернара Клервоського (його сестра Алеєт була матір’ю Бернара) [1]. Андре де Монбар був одним із дев’яти лицарів-засновників ордену тамплієрів. Він обіймав посаду командора Єрусалима, а також посаду сенешаля ордену …
Рішення Еврара де Бара зняти з себе обов’язки великого магістра застало зненацька всіх членів ордену тамплієрів. Можливо, хоч і малоймовірно, що після Еврара великим магістром був брат Гуго, чиє існування дуже сумнівне, і якого згадує лише французький історик-медієвіст сімнадцятого століття Шарль Дюканж. Після кількох місяців обговорень Генеральний капітул великим магістром ордену обрав Бернара де Трембле, який на …
Другий великий магістр ордену тамплієрів, Робер де Краон, помер 13 січня 1149 року, його місце зайняв Еврар де Бар, який до цього обіймав посаду магістра Франції. Вибори нового магістра пройшли в Єрусалимі в період між 13 січнем та 3 квітнем 1149 року. Еврар де Бар відзначився своєю участю у Другому хрестовому поході (1147-1149). У цьому поході загін французьких тамплієрів Еврара супроводжував армію …
Перший великий магістр ордену тамплієрів Гуго де Пейн помер 24 травня 1136 чи 1137 року. Точний рік смерті не відомий. Його наступником став Робер де Краон. Робер де Краон у 1125 році відправився до Палестини, де у 1126 році приєднався до братства тамплієрів. Можливо, він вступив у братство і раніше, так як у грамоті єпископа Назаретського, датованою 1125 роком, серед інших свідків названо …
Після захоплення Єрусалиму хрестоносцями (15 липня 1099 року) купа паломників рушили в Святу землю. Морем, з портів Західної Європи, паломники прибували до порту Єрусалимського королівства Яффу, а звідти дорогою до Святого Граду Єрусалиму, а хтось ще далі – до Йордану. Часто на сухопутному маршруті прочани зазнавали нападу розбійників. Після чергового жорстокого нападу, на Великдень 1119 року, до …
