Другий великий магістр ордену тамплієрів, Робер де Краон, помер 13 січня 1149 року, його місце зайняв Еврар де Бар, який до цього обіймав посаду магістра Франції. Вибори нового магістра пройшли в Єрусалимі в період між 13 січнем та 3 квітнем 1149 року.
Еврар де Бар відзначився своєю участю у Другому хрестовому поході (1147-1149). У цьому поході загін французьких тамплієрів Еврара супроводжував армію хрестоносців короля Франції Людовика VII. Тамплієри довели свою відвагу та мужність, і навіть врятували армії хрестоносців під час переходу через Кадмську гору – щоб зберегти військо, король передав командування армією Еврару де Бару. Але, незважаючи на мужність і відвагу, похід закінчився невдачею – хрестоносці були розбиті під час облоги Дамаска у 1149 році. Християни активно шукали винних у цій поразці, дісталося і тамплієрам.
3 квітня 1149 року, будучи магістром ордену, Еврар залишив Святу землю на Великдень і разом із королем Франції Людовіком VII, вирушив до Європи. Представником магістра на Сході був призначений сенешаль Андре де Монбар, брат матері Бернара Клервоського, один із «батьків-засновників» ордену тамплієрів.
З якою метою магістр відплив до Європи нам невідомо, але вже влітку того ж року Еврар поспішно повернувся на Схід. 29 червня 1149 року Нур ад-Дін у битві при Фонс Мюрез розбив армію князя Антіохії, Раймунда де Пуатьє, вбив самого князя і послав його голову халіфу в Багдад. Молодий король Єрусалима Балдуїн III разом із тамплієрами вирушив на допомогу Антіохії. Згідно з листом Андре де Монбара великому магістру до Європи, орден тамплієрів виставив у похід 120 лицарів, зброєносців та сержантів, а також туркополів. У цьому поході тамплієри зазнали великих втрат і дуже потребували нових братів, зброї та грошей.
За надану королю Балдуїну III допомогу і підтримку, а в основному завдяки дотриманню храмовниками нейтралітету в протистоянні між молодим королем і його матір’ю, Мелісендою, тамплієри в 1150 році отримали в користування недавно побудовану фортецю Газу.
«Поблизу Аскалону за десять миль на південь було старовинне містечко, назване Газа. Воно було велике і було зруйноване, так що в ньому ніхто не жив: це було одне з п’яти міст филистимлян. Король і барони вважали, що, якби вони змогли знову обнести Газу стінами та зміцнити, Аскалон виявився б з усіх боків оточений їхніми фортецями…
Одного разу вони всі зібралися і приїхали на це місце, і виявили високі стіни, церкви в руїнах, зруйновані водоймища, колодязь із чудовою живлющою водою, мабуть, це було величезне творіння. Воно розкинулося на досить високому пагорбі, але так як кільце стін було досить широким, мудрі чоловіки ясно зрозуміли, що знову відновити всі ці стіни справа нелегка. Занадто тривалі й великі витрати довелося б зазнати, і дуже серйозною справою було б добре зміцнити. Тому вони взяли частину цієї землі, заклали там фундаменти і звели важкі та міцні вежі, високі та товсті стіни, стрімкі та глибокі рови; чудово був побудований цей замок, і все це – за загальною порадою тамплієрів, бо тоді в цьому ордені діставало братів, які були добрими лицарями та гідними чоловіками. І отримавши його, вони чудово охороняли замок. Багато неприємностей завдали вони звідти жителям Аскалона…» (Іраклій, книга XVII, гл. XII).
В 1151 році Еврар де Бар знову відправився в Європу, щоб 12 січня бути присутнім на похороні абата монастиря Сен-Дені Сугерія, радника короля Людовіка VII. На Схід Еврар повернувся того ж року.
На початку 1152 року Нур ад-Дін зруйнував фортецю Тортозу. За згодою графа Триполі Раймунда II та єпископа Тортози, тамплієрам передали зруйновану фортецю, щоб ті її відновили та розмістили у ній свій гарнізон. Після замку Сафіта, це була вже друга фортеця, яку передали ордену в графстві Триполі.
Восени 1152 року Еврар де Бар знову повернувся на Захід. Він залишив орден тамплієрів і став ченцем у цистерціанському абатстві Клерво, де він прожив 20 років і помер 15 листопада приблизно 1176 року.
Про своє рішення покинути орден Еврар повідомив Єрусалим листом. Невідомо, що стало причиною відмови Еврара від посади магістра тамплієрів, можливо сумніви у власному покликанні або неможливість керувати орденом, як того вимагав статут, але його відхід був важким ударом для молодого ордену. Мабуть, брати тамплієри не пробачили йому цього – імені Еврара де Бара немає ні в Поминальній книзі ордену тамплієрів у Реймсі, де фіксувалися дати смерті магістрів ордену, ні в її місяцеслові. Наступником Еврара де Бара на посаді великого магістра тамплієрів став Бернар де Трембле.
© Бойчук Б.В., 2022
© TEMPLIERS.INFO, 2022
Ілюстрації
Рис. 1. Герб великого магістра тамплієрів Еврара де Бара.
Рис. 2. Еврар де Бар. Фрагмент. Збори хрестоносців у Птолемаїді в 1148 році. Шарль-Олександр Дебак, 1839 р.
