Наступником Бертрана де Бланшфора став Філіп де Мії (Філіп Наблуський), сеньйор Наблусу.
Філіп був сином Гі де Мії, який фігурує як свідок у десятках королівських хартій Єрусалимського королівства між 1108 і 1126 роками. Походження Гі достеменно невідоме. Історик Малкольм Барбер вважає найбільш імовірним, що він прибув із Нормандії або, як варіант, із Пікардії. Гі володів феодами в королівському домені навколо Наблусу та Єрусалима. Матір’ю Філіпа була фламандська дворянка Стефані, згідно з джерелом кінця XIII століття «Les Lignages d’Outremer». Це ж джерело стверджує, що Філіп був старшим сином своїх батьків, проте прізвисько його брата Гі – Француз (le Français) – вказує на те, що Гі був старшим братом Філіпа і народився ще до того, як їхні батьки прибули до Святої Землі. «Les Lignages d’Outremer» також заявляє, що Філіп був племінником Пейна Виночерпія (Pagan the Butler), проте жодне інше першоджерело не згадує Пейна як дядька Філіпа.
Дата смерті Гі невідома, але він, швидше за все, був ще живий на початку 1130-х років. Філіп успадкував маєтки свого батька навколо Наблусу. До 1144 року він одружився зі знатною жінкою Ізабеллою. Стівен Рансімен пише, що вона була племінницею Пейна Виночерпія. Від Ізабелли у нього було троє дітей – Реньє, Гелен та Етьєнетт, усі вони народилися до 1153 року.
Вперше Філіп де Мії згадується в королівській хартії в 1138 році, але його не називають Філіпом Наблуським (Philippus Neapolitanus) аж до 1144 року. Наприкінці того ж року королева Мелсенда відправила на допомогу Едесі військо, яке очолювали Манасія де Єржу, конетабль королівства, Філіп де Мії та Елінанд Тиверіадський, але місто впало до їх приходу.
Протягом наступних років Філіп заволодів новими ф’єфами, включаючи землі на пагорбах поблизу Наблусу та Тіра. У 1148 році, після прибуття Другого хрестового походу, Філіп брав участь у раді в Пальмарії, поблизу Акри, де його та інших місцевих баронів не послухали, і було прийнято фатальне рішення про напад на Дамаск.
Разом із могутньою родиною Ібелінів Філіп був прихильником Мелісенди під час її конфлікту з сином Балдуїном III. Під час поділу королівства у 1151 році Мелісенда отримала контроль над південною частиною країни, включаючи Наблус. У 1153 році Філіп допомагав Балдуїну під час облоги Аскалона, а у червні 1157 року брав участь у деблокаді Баніясу, але його з військом король відпустив додому, тому Філіп не був присутнім у битві біля Броду св. Якова.
З втратою сил Мелісендою, сили втрачав і Філіп. 31 липня 1161 року, коли королева-мати Мелісенда була вже на порозі смерті, Філіп погодився на вимоги Балдуїна III і обміняв всі свої землі, у тому числі і Наблус, на володіння в Трансйорданії. У нове володіння Філіпа увійшли замки Монреаль, Керак, Ахамант (суч. Амман) і Айн-Муса (суч. Ваді Муса), з усіма їхніми територіями.
Овдовівши, Філіп де Мії залишив свої землі і вступив до ордену тамплієрів. 13 серпня 1169 року він підписує складену в Наблусі королівську грамоту як Філіп де Наблус, а вже 20 серпня того ж року він величає себе Філіпом, магістром ордену тамплієрів.
Таке швидке обрання Філіпа де Мії на посаду великого магістра тамплієрів можна пояснити його близькістю до короля Єрусалиму Аморі I. Можливо, це призначення мало на меті відновити добрі стосунки між тамплієрами та королем, зіпсовані рішеннями магістра ордену Бертрана де Бланшфора.
Про діяльність тамплієрів за часів магістерства Філіпа де Мії відомо дуже мало.
10 березня 1171 року король Аморі I зібрав раду баронів Єрусалимського королівства, на якій він вирішив особисто вирушити до Константинополя за військовою допомогою. Філіп де Мії визвався очолити посольство до імператора, він залишив пост магістра ордену тамплієрів і в січні чи лютому 1171 року вирушив до Константинополя суходолом, щоб підготувати ґрунт для прибуття Аморі. Посольству вдалося відновити підтримку франків з боку Візантії, але Філіп Наблуський, видається, помер під час візиту, ймовірно, 3 квітня 1171 року, оскільки немає жодних свідчень його перебування у королівстві після від’їзду до Константинополя.
Наступним великим магістром ордену тамплієрів було обрано Одо де Сент-Амана.
© Бойчук Б.В., 2022
© TEMPLIERS.INFO, 2022
Ілюстрації
Рис. 1. Герб великого магістра тамплієрів Філіпа де Мії.
