Рішення Еврара де Бара зняти з себе обов’язки великого магістра застало зненацька всіх членів ордену тамплієрів. Можливо, хоч і малоймовірно, що після Еврара великим магістром був брат Гуго, чиє існування дуже сумнівне, і якого згадує лише французький історик-медієвіст сімнадцятого століття Шарль Дюканж. Після кількох місяців обговорень Генеральний капітул великим магістром ордену обрав Бернара де Трембле, який на той час керував командорством регіону Юра.
Відразу після прибуття до Єрусалиму, Бернар де Трембле продовжив зміцнення стін міста Гази, збудував нові вежі та укріплення, зробивши місто неприступною фортецею [1].
«Ці релігійні воїни, – каже Гійом Тірський, – хоч і заздрісні, проте мужні, зуміли зміцнити це місто, збудувавши вежі та нові укріплення, і зробили з нього неприступну фортецю, в якій вони відбивали набіги гарнізону Аскалона і зрештою змусили сарацинів замкнутись у власних стінах».
Також тамплієри зміцнили оборону Яффи та Арзуфа, а в 1152 році, на прохання єпископа Вільяма, і за згодою короля, взяли під своє заступництво Тортозу, де побудували новий замок для захисту міста.
Наприкінці січня або на початку лютого 1153 року, тамплієри взяли участь в облозі християнами Аскалона. Хрестоносці блокували місто з суші, але з моря зазнавали невдач. Єгипетський флот без ускладнень постачав вантажі обложеним, завдяки чому облога затяглася до серпня.
16 серпня 1153 року, на ділянці, де боролися тамплієри, християнам вдалося пробити невеликий пролом у фортечній стіні. Магістр Бернар де Трембле разом із 40 братами першими увірвався на вулиці міста. Але провал у стіні був надто вузький, тому захисники міста швидко його заклали балками та брусами. Всі тамплієри, що потрапили в місто, були вбиті, їхні тіла були вивішені за ноги на стінах Аскалона, а відрубані голови мали відправитися султану в Каїр.
Хроніст Гійом Тірський пише що у Аскалоні загинуло 40 тамплієрів, хоча інші хроністи вважають інакше. Так Михайло Сирієць пише, що при штурмі загинуло 400 тамплієрів, а хроніст із монастиря Св. Якова в Льєжі пише про 120. Цілком можливо, що Гійом Тірський порахував лише братів-лицарів, а Михайло Сирієць порахував не лише братів лицарів, а і туркополів з іншими воїнами-мирянами, які перебували на службі ордену.
Увечері того ж дня, натхненні перемогою, мусульмани рушили до табору короля Єрусалиму Балдуїна III. Битва була кровопролитною, і довгий час без переваги однієї із сторін. Зрештою, перемога дісталася християнам. У цій битві билися залишки ордену тамплієрів, які не взяли участь у атаці пролому в стіні, а залишалися у таборі. 19 серпня 1153 року Аскалон був взятий.
Бернар де Трембле став першим великим магістром тамплієрів який загинув у битві.
Вчинок тамплієрів при штурмі пролому стіні в Аскалоні викликав багато суперечок. Деякі хроністи, такі як Гійом Тірський, побачили у їхніх діях бажання самостійно заволодіти містом і таким чином отримати можливість одним претендувати на всі награбовані цінності [2]. Інші вважали це подвигом, бо тільки той, для кого життя не означає нічого, може наважитися на чолі маленького загону прорватися крізь єдиний пролом у добре укріплене місто [3].
Наступником Бернара де Трембле було обрано Андре де Монбара.
© Бойчук Б.В., 2022
© TEMPLIERS.INFO, 2022
Ілюстрації
Рис. 1. Герб великого магістра тамплієрів Бернара де Трембле.
Примітки
1. Король Єрусалимського королівства Балдуїн III передав тамплієрам Газу у 1150 році.
2. Незважаючи на те, що статут забороняв тамплієрам мати особисту власність, папська булла «Omne datum optimum» від 1139 року давала їм право завойовувати здобич для ордену.
3. Так само тамплієри вчинили через 100 років, у битві на вулицях Мансури (Єгипет).
