На зміну магістрові Роберу де Сабле тамплієри обрали брата Жільбера Ерала. Жільбер був великим командором ордену тамплієрів у Святій землі з 1183 року. У 1184 році він конкурентом Жерара де Рідфора на виборах великого магістра ордену і після програшу був відправлений в Європу для виконання обов’язків магістра Провансу та Іспанії, а з 1190 по 1193 роки – магістра Заходу.
У період із 1196 по 1197 рік Жільбер перебував у Європі, де 29 квітня 1196 році підписав хартію про злиття каталонської гілки ордену святої Марії Монтесгаудіо, госпіталю святого Спасителя Теруельського з орденом тамплієрів.
У 1198 році престол святого Петра зайняв Інокентій ІІІ. З 1198 року і до смерті Інокентія III (1216) на користь тамплієрів було видано п’ять десятків булл (деякі з яких повторюються по 10-15 разів). Значна частина цих булл були нагадуванням та підтвердженням вже наданих тамплієрам привілеїв.
За Жільбера тамплієри Святої землі вступили в суперечку з єпископом Тиверіади через 1300 безантів, які попередник цього єпископа помістив у них і які вони відмовилися передати. Інокентій III призначив двох суддів – єпископів Сідону та Гібелету. Єпископ Сідону викликав обидві сторони конфлікту до Тиру. Жільбер Ерал, що повертався з Антіохії, послав замість себе двох братів ордену. Але тільки-но тамплієри з’явилися, як єпископ Сідону вигукнув: «Якщо ви не повернете безанти до неділі (ред. – був четвер), владою Бога Отця і всіх Святих я відлучу від обрядів вашого магістра і всіх ваших братів по цей і по той бік моря, аж до ваших побратимів та друзів!». Магістр вирішив не нагнічувати і повернув гроші до кінця тижня.
Але в найближчу неділю вищезгаданий єпископ Сідону увійшов до церкви Святого Хреста в Тирі і там, після загальної ходи і в присутності всього духовенства та народу, погасивши світильники, відлучив поіменно магістра ордену тамплієрів та всіх його братів по обидва боки моря, аж до друзів та побратимів.
Тамплієрів душив гнів після такої образи. Вони пригрозили «зняти свої білі плащі і залишити Святу землю, повернувшись кожен до себе», але поступившись благанням своїх друзів, «вони згадали про свої обітниці і свій обов’язок охоронців країни» і задовольнилися апеляцією до Папи Римського.
Папа став на захист тамплієрів. Понтифік звинуватив єпископа Сідону у «великому самоправстві, інакше кажучи – у тяжкому злодіянні», змусив його покинути свою кафедру, «щоб той, хто припустився дурості своєю помилкою, збагнув мудрість у покаранні». Потім, на відшкодування, Інокентій надав привілей, що ставив орден поза єпископською владою.
Ворожнеча, що тліла між тамплієрами та госпітальєрами з часів великого магістра Одо де Сент-Амана, виплеснулася в 1198 році у відкриту війну з приводу ф’єфу, що був між Маргатом і Валанією. Інокентій III докоряв обидва ордени: «Чи можна називати людьми Церкви тих, хто так образливо мститься один одному за образи» (Послання Інокентія III. Кн. X, послання DLXVIII від 31 січня 1198 року), і порадив їм домовитися відповідно до угоди, затвердженої обома Домами ще за часів Папи Олександра III. Тоді для переговорів тамплієри відправили до Риму братів П’єра де Вільплана та колишнього великого командора брата Тьєррі.
Після руйнівних поразок християн у 1187 та подальших роках, орден тамплієрів практично втратив все своє майно, і відтепер міг спиратися лише на свої володіння на півночі Святої землі. З втратою Гази та Аскалону зростала значність замків ордену Дарбезак, порту Бонель у Вірменії та Баграс на річці Оронт, які зайняв Левон II, князь Кілікійської Вірменії, і відмовлявся повертати ордену. Так у володіннях тамплієрами залишалися тільки замки Роше Рюссель (Скеля Рюссель) і Роше Гійом (Скеля Гійом). Суперечка тамплієрів з вірменами за володіння північними володіннями розрослася у відкрите зіткнення, яке тривало довгі роки.
Жільбер Ерал помер 21 грудня 1200 року. Наступним великим магістром ордену тамплієрів став Філіп де Плессі.
© Бойчук Б.В., 2022
© TEMPLIERS.INFO, 2022
Ілюстрації
Мал. 1. Герб великого магістра тамплієрів Жільбера Ерала.
Мал. 2. Тамплієри вирушають у битву. Фреска з каплиці тамплієрів у Крессак-Сен-Жені, Франція, др. пол. XII ст.
