Від легенди до реальності: сучасна історіографія ордену тамплієрів

Вступ

Упродовж останніх трьох десятиліть історія військово-чернечих орденів перетворилася на один із найбільш інтенсивно досліджуваних напрямів медієвістики [1]. Як наслідок, сьогодні буває досить складно відстежувати відповідні історіографічні тенденції та отримувати доступ до численних праць, які щороку публікуються у вигляді монографій або статей у матеріалах конференцій, збірниках і періодичних виданнях. На відміну від дослідників госпітальєрів або Тевтонського ордену, історики-тамплієри, які постійно займаються науково-дослідницькою та видавничою діяльністю, позбавлені будь-якої централізованої координації [2] (за винятком тих, хто входить до Товариства дослідження хрестових походів і Латинського Сходу) [3], що аж ніяк не полегшує відстеження їхніх наукових здобутків.

Фундаментальні сучасні праці із загальної історії ордену тамплієрів обов’язково описують та коментують історіографію предмета свого дослідження і містять списки бібліографічних посилань. Найбільш корисними серед них є праці Малкольма Барбера (1994) [4], Гелен Дж. Ніколсон (2001) [5] та Алена Демюрже (2005) [6] — остання є повністю переробленим перевиданням роботи автора «Життя та смерть тамплієрів» (Vie et mort des Templiers) [7]; до цього переліку слід також додати коротку, але точну й оновлену загальну історію тамплієрів Юргена Сарновскі (2009) [8]. Роздуми над історіографією ордену тамплієрів були запропоновані Гелен Дж. Ніколсон у 2010 році [9], проте це питання також розглядалося в межах загальних оглядів історичних праць, присвячених військово-чернечим орденам [10], зокрема опублікованих Аленом Демюрже у 2009 році [11], а також Карлом Борхардтом [12], Ніколасом Яспертом [13] та Джонатаном Райлі-Смітом [14] у 2012 році [15].

Праці, які я цитував дотепер, описують стан історіографії ордену тамплієрів на початку XXI століття, хоча жодна з них не претендує на вичерпне бібліографічне висвітлення теми: власне, задля отримання повнішого списку довелося б звернутися до збірника «Хрестові походи та військово-чернечі ордени» (The Crusades and the Military Orders), виданого під редакцією Жольта Гуньяді та Йожефа Ласловскі у 2001 році [16]. Їхня цінність полягає переважно в тому, що вони пропонують глибокі роздуми про історичний розвиток, сучасні тенденції та можливе майбутнє досліджень історії тамплієрів. Ця стаття ґрунтується на згаданих міркуваннях, пропонує деякі зауваження щодо теперішнього стану тамплієристики та фокусується переважно на періоді між 2009 і 2015 роками, який значною мірою збігся із 700-річчям процесу над тамплієрами і був надзвичайно плідним. Поточний стан досліджень буде розглянуто крізь призму ключових проблем, окреслених згаданими вище науковцями, а також на основі їхніх пропозицій щодо майбутніх досліджень. Насамперед я запропоную загальний огляд різних напрямів досліджень, а потім детальніше зупинюся на деяких конкретних питаннях: які з пропозицій, висловлених науковцями на початку XXI століття, були бодай частково втілені в життя, а що ще належить зробити?

Напрями досліджень

На думку Ніколаса Ясперта, «головним завданням на майбутнє залишається видання джерел» [17]. Примітно, що під час обговорення історіографії військово-чернечих орденів більшість наведених Яспертом прикладів наявних видань стосується Тевтонського ордену та ордену госпітальєрів; окрім публікацій матеріалів процесу над тамплієрами — царини, де було досягнуто значного прогресу (як буде показано далі), — на момент виходу статті Ясперта у 2012 році можна було навести порівняно небагато прикладів видань джерел з історії тамплієрів.

Проте ситуація є менш «похмурою», ніж може здатися на перший погляд, і для покращення стану справ було зроблено кілька дуже важливих кроків. Перш за все, слід урахувати, що нормативні тексти тамплієрів (тобто їхній статут, положення та звичаї), на відміну від аналогічних документів госпітальєрів і тевтонських лицарів, опинилися в центрі недавнього дослідження та видання: докторська дисертація Сімонетти Черріні, яка є дослідженням та виданням Латинського статуту тамплієрів (1998) [18], усе ще очікує на публікацію, проте її копії вже розійшлися в наукових колах, а її зміст був представлений, розвинутий та розширений авторкою у низці публікацій [19]. Існує також нове видання Каталонського статуту ордену, підготовлене Джудіт Аптон-Ворд [20], а також надзвичайно глибока монографія Крістіана Фогеля — одного з найбільш активних та інтуїтивно проникливих сучасних дослідників військово-чернечих орденів — присвячена правовим та адміністративним основам ордену Храму та застосуванню його положень у повсякденному житті [21].

Ситуація є значно проблематичнішою, коли йдеться про хартії тамплієрів. Як відомо, проєкт маркіза д’Альбона (столітньої давнини) підготувати повне видання цих документів за прикладом «Картулярія госпітальєрів» Жозефа Делавіля Ле Руля [22] залишився незавершеним, тому лише перша частина праці д’Альбона (що містить документи до 1150 року) була опублікована в 1913 році, невдовзі після його смерті [23], та й цей том містить чимало помилок і прогалин [24]. Відтак, у той час як дослідники, які вивчають орден госпітальєрів, продовжують використовувати старий, але відносно надійний «Картулярій», а фахівці з історії Тевтонського ордену користуються сучасними інструментами каталогізації та публікації своїх джерел [25], загальних публікацій чи реперторіїв дипломатичних джерел ордену тамплієрів не існує [26]. Це водночас зумовлено й ускладнено втратою центрального архіву тамплієрів [27], а також зникненням багатьох їхніх регіональних фондів.

Це питання обговорювалося на конференції, організованій Monumenta Germaniae Historica (Історичні пам’ятки Німеччини) у Мюнхені у 2014 році, яка зокрема була присвячена першоджерелам тамплієрів, а також діяльності тамплієрів порівняно з іншими військово-чернечими орденами, і приділяла особливу увагу «відкритим питанням та побажанням для критичних видань» [28]. Публікація матеріалів цієї конференції у 2017 році під керівництвом Карла Борхардта [29] заповнила низку прогалин у тамплієристиці, що стосувалися регіональних та центрального архівів ордену тамплієрів та його джерел загалом. На цій самій мюнхенській конференції було започатковано дослідницький проєкт, присвячений спадщині маркіза д’Альбона — ініціативу, що ґрунтується на понад сімдесяти томах «Колекції д’Альбона», яка зберігається в Національній бібліотеці Франції (нові латинські надходження 1–71) і містить копії та розлогі нотатки, зроблені д’Альбоном та його співробітниками в численних європейських архівах. У випадках, коли оригінальні хартії ордену Храму були втрачені після 1913 року, як-от у Південній Італії [30], цей проєкт може зрештою забезпечити реконструкцію документів; в інших випадках, як-от у Франції, Португалії та Іспанії, оригінальні джерела все ще існують і можуть бути звірені на місці перед їх включенням до центрального реперторію всіх документів тамплієрів.

Тим часом загальна ситуація з виданими джерелами з історії тамплієрів залишається досить нерівномірною та неповною. Багато документів, що стосуються історії ордену тамплієрів на Латинському Сході, стали доступними у 2010 році завдяки монументальному виданню хартій єрусалимських королів, підготовленому Гансом Ебергардом Маєром (із текстами старофранцузькою мовою в редакції Жана Рішара) [31], а публікація докторської дисертації П’єра-Венсана Клавері пропонує резюме 720 обраних джерел (а також деякі видання текстів), що пов’язані з тамплієрами на Святій землі та Кіпрі [32].

На регіональному рівні спостерігається певна спадковість у виданні хартій ордену з багатих каталонсько-арагонських архівів. Так, після масштабних праць, опублікованих в останні роки XX століття Жузепом Марією Санс-і-Траве [33] та Рамоном Саробе-і-Уескою [34], нещодавно з’явилися видання під редакцією Хоакіна Санса Ледесми [35], Рамона Романа Мартінеса [36], Сандри де ла Торре Гонсало [37] та Родріга Третона [38]. Остання праця ґрунтується на докторській дисертації Третона [39] і містить документи тамплієрського командорства Мас-Де в Руссільйоні — це вражаюча праця у п’яти томах (загалом понад 3000 сторінок). Сьогодні Арагон і Каталонію можна вважати регіонами з найбільшою кількістю високоякісних видань хартій тамплієрів. Цього не можна сказати про Кастилію, огляд місцевих видань та архівів якої можна знайти в опублікованій у 2004 році докторській дисертації Філіпа Жоссерана [40], або про Португалію, де численні й відносно добре збережені хартії ордену Храму все ще очікують на своє видання [41].

У Франції (якщо не брати до уваги Руссільйон) ситуацію слід вважати незадовільною: хоча наявні джерела у Провансі та про сам Прованс були каталогізовані в докторській дисертації Дам’єна Карраза [42], а от для територій Французького королівства нам досі доводиться використовувати старі й неповні видання з архівів окремих командорств. Що стосується Італії, де більшість місцевих архівів тамплієрів було втрачено в ранньомодерну добу або ще раніше, докторська дисертація Елени Белломо пропонує огляд документів, які все ще доступні в північній частині півострова [43], тоді як джерела із Сицилії, які більше не існують в оригінальному форматі, але збереглися «в копіях» у рукописі XVII століття, були опубліковані Лучіаною Петракою на основі цього манускрипту [44]. Безумовно, Ватиканський таємний архів (Archivio Segreto Vaticano) [сьогодні це Ватиканський апостольський архів — Прим. ред.], який є одним із найкращих архівів для дослідження історії ордену тамплієрів в Італії (і не лише там), досліджувався науковцями лише вибірково (за винятком того, що стосується матеріалів процесу над тамплієрами). Для Англії, Шотландії, Уельсу та Ірландії, де тамплієристика значно просунулася вперед у останні роки, систематично редагувалися лише матеріали процесу над тамплієрами (як буде показано далі). В інших регіонах, як-от у Центральній Європі, оригінальні архіви тамплієрів здебільшого втрачені, а кількість наявних хартій важко оцінити: тамтешнім історикам доводиться використовувати документи королівських канцелярій або вцілілі архіви госпітальєрів. У деяких випадках проєкт, пов’язаний зі спадщиною маркіза д’Альбона, може дозволити зібрати розпорошені першоджерела.

Одним із «показників здоров’я» історичних досліджень є публікація загальних оглядових праць, подібних до тих, що згадувалися у вступі до цього есею. Інша група нещодавніх досліджень з історії ордену тамплієрів зосереджена на конкретних регіонах, часових періодах або проблемах.

Праця П’єра-Венсана Клавері, опублікована у 2005 році [45], у трьох томах всебічно аналізує історію ордену Храму на Святій землі та Кіпрі у XIII столітті (з деякими екскурсами у попереднє та наступне століття). Навіть якщо хтось не поділяє всіх висновків автора, його прагнення написати повну історію ордену тамплієрів на Сході у визначений проміжок часу заслуговує на похвалу. Одна з головних ідей Клавері полягає в тому, що орден Храму занепав у XIV столітті під впливом зовнішніх чинників, і причини його падіння не слід шукати лише всередині самого ордену.

У 2008 році Йохен Бургторф опублікував порівняльне дослідження центральних конвентів госпітальєрів і тамплієрів [46], яке є однією з найважливіших праць останніх років. Ця книга розглядає історію обох конвентів, їхню еволюцію та особливості функціонування, містячи вагомі висновки про адміністративні структури обох орденів; також порушено низку інших тем, зокрема просопографію вищих конвентуальних посадовців обох орденів. Щоб знайти подібну працю, присвячену центральним структурам ордену тамплієрів, довелося б повернутися до історіографії XIX століття. До цього дослідження слід додати порівняльний аналіз Клауса Міліцера, присвячений адміністративній організації тамплієрів, госпітальєрів та тевтонських лицарів на Святій землі [47]. Нещодавня книга Джонатана Райлі-Сміта [48] розглядає тамплієрів і госпітальєрів радше як членів релігійних орденів, аналізуючи їхню роль у піклуванні про бідних і хворих, а також у захисті й підтримці паломників, аніж як воїнів та володарів економічної могутності — погляд, який також поділяють сучасні дослідники Тевтонського ордену [49].

Останніми роками регіональні дослідження історії ордену тамплієрів просунулися вперед по всій Європі (і за її межами) [50], і навіть для деяких менш відомих регіонів з’явилися перші «серйозні» монографії з цієї тематики. Ці праці також пропонують переконливу відповідь на застереження Гелен Дж. Ніколсон: «Занадто довго історія тамплієрів залишалася прерогативою дослідників хрестових походів та фахівців з історії Храму; оскільки орден був інтегрований у повсякденне життя середньовічної Європи, історія тамплієрів має становити інтерес для всіх істориків європейського Середньовіччя» [51]. Власне, монографії, на які я тут посилаюся, слід вважати насамперед дослідженнями з історії Середніх віків, а не виключно працями про військово-чернечі ордени, оскільки вони стосуються політичних, економічних, соціальних та релігійних аспектів суспільства, що оточувало тамплієрів.

Я починаю з докторської дисертації Марі-Анни Шевальє про тамплієрів, госпітальєрів та тевтонських лицарів у Кілікійській Вірменії [52], яка завдяки знанню авторкою вірменської мови та джерел формує дотепер «відсутню ланку» в історії військово-чернечих орденів між Святою землею та Кіпром. Переходячи до Франції, монографія Дам’єна Карраза пропонує повний огляд історії ордену тамплієрів у більшій частині Провансу — одного з найважливіших і найкраще документованих регіонів, який, проте, до появи цієї праці був менш вивченим з погляду тамплієрської присутності [53].

Ця праця, за якою послідували інші публікації Карраза, особливо присвячені відносинам між орденом Храму та династією Анжу, відкриває нові двері й, разом із низкою нещодавніх статей про різні регіони (такі як Бургундія, Бретань, Шампань [54] та інші), свідчить про новий інтерес сучасної французької історіографії до військово-чернечих орденів. Оновлену бібліографію про тамплієрів у Франції можна знайти в нещодавній праці Філіпа Жоссерана, яка вперше пропонує переконливий науковий огляд, присвячений тамплієрам у Франції [55]. Той факт, що французькі науковці у все більшій кількості виявляють ширший інтерес до історії присутності тамплієрів на їхніх власних теренах, слід вважати вельми позитивним зрушенням. Тамплієристика у Франції також збагатилася завдяки нещодавній монографії Йохена Шенка про землевласницькі родини та орден Храму у Франції, яка, подібно до праці Карраза, поєднує дослідження військово-чернечих орденів із соціальною історією [56].

Колишні арагонсько-каталонські території належать (як зазначалося раніше) до найбільш досліджених регіонів із тамплієрською присутністю, частково завдяки початковому імпульсу, який у 1973 році дав Алан Форей [57]. Серед новіших робіт варто згадати важливий збірник матеріалів конференції про походження та експансію ордену тамплієрів, опублікований у Таррагоні в 2010 році [58], а також огляд історії військово-чернечих орденів у Каталонії, підготовлений Жузепом Марією Санс-і-Траве, найвідомішим фахівцем у цій царині [59].

Що стосується Кастилії, то монографія Філіпа Жоссерана 2004 року [60] розглядає всі військово-чернечі ордени в королівстві протягом конкретного проміжку часу (а саме від середини XIII до середини XIV століття); спираючись на близько 6000 першоджерел, вона аналізує орден тамплієрів як частину місцевого суспільства і, що важливіше, замінює концепт «занепаду» військово-чернечих орденів, притаманний традиційній історіографії, ідеєю їхньої адаптації до розвитку кастильського соціуму. Залишається сподіватися, що праця Жоссерана знайде в Іспанії послідовників, які й надалі застосовуватимуть його підхід до історії тамплієрів у Кастилії та Леоні.

Докторську дисертацію Елени Белломо про тамплієрську присутність у Північно-Західній Італії [61] можна легко пов’язати зі згаданими раніше працями Бургторфа, Карраза, Шевальє, Клавері, Жоссерана та Шенка. Спираючись передусім на джерела з П’ємонту, Белломо звертається до низки питань, притаманних «новій історіографії» ордену Храму, як-от: зв’язки між головними військово-чернечими орденами, а також між Сходом і Заходом; роль тамплієрів у догляді за бідними і хворими; їхні дипломатичні відносини з папством, імперією та іншими правителями; адаптація ордену до місцевих умов й самобутні елементи, запроваджені тамплієрами; а також ступінь їхньої інтеграції в місцевий соціум.

Географія тамплієристики значно розширилася за останні роки. На додачу до вже згаданих публікацій, праці Гелен Дж. Ніколсон про тамплієрів в Англії, Ірландії та Уельсі [62], Маріярозарії Салерно [63] та Лучіани Петраки [64] про Південну Італію, Карла Борхардта [65], Лібора Яна [66], Крістіана Фогеля [67] та інших дослідників [68] про Центральну Європу, Ксав’є Бека про Історичні Нідерланди [69], Жольта Гуньяді про Угорщину [70], Марії Старнавської та Мацея Пшибила про Польщу [71] — а тут можна було б назвати ще багатьох інших — тепер забезпечують нам майже повне охоплення колишньої спадщини тамплієрів.

У Португалії новий центр досліджень військово-чернечих орденів цистерціанської традиції безпосередньо зацікавлений у тамплієристиці; він організував конференцію, присвячену цистерціанському ордену, тамплієрам та ордену Христа, і опублікував кілька томів, пов’язаних із тамплієрською тематикою [72].

Поглиблені знання першоджерел та специфіки різних регіонів також уможливили залучення тамплієристики до кількох конкретних дослідницьких проєктів. Одним із найкращих свідчень цього є «Словник військово-чернечих орденів у Середні віки» (Dictionnaire des ordres religieux-militaires au Moyen Âge) [73], опублікований у 2009 році Ніколь Беріу та Філіпом Жоссераном за участю 240 різних істориків з усього світу. Цей словник містить низку вагомих статей про тамплієрів [74], а також розлогий перелік регіональних, тематичних і біографічних статей, що стосуються тамплієрської тематики. Попри те, що дослідження продовжують розвиватися, словник зберігає високий рівень актуальності.

Однією з головних тем на початку XXI століття стало застосування методів соціальної історії до вивчення військово-чернечих орденів [75]. Відтоді як у 2006 році в Кардіффі вперше з’явився збірник «Міжнародна мобільність у військово-чернечих орденах» (International Mobility in the Military Orders) [76], з цієї проблематики було організовано кілька конференцій та опубліковано важливі праці. Якщо розглядати лише період, що охоплює 2009 рік та наступні роки, то однією з найцікавіших конференцій, яка включала й тамплієрську тематику, безумовно, була «Еліти та військові ордени в Середні віки» (Élites et ordres militaires au Moyen Âge) [77] — наукове зібрання, організоване на пошану Алена Демюрже в жовтні 2009 року й згодом опубліковане у вигляді колективної монографії у 2015 році. Відповідні статті аналізували відносини ордену з елітами середньовічного суспільства [78], власні ієрархії та еліти тамплієрів [79], а також їхню діяльність на службі при папському та королівських дворах [80].

Хоча п’ята конференція «Військово-чернечі ордени» (Military Orders), що відбулася майже в той самий час (у вересні 2009 року) в Кардіффі й була присвячена політиці та владі (матеріали опубліковані у 2012 році) [81], містила порівняно мало зв’язків з історією тамплієрів (за винятком процесу над ними), шоста конференція з історії військово-чернечих орденів у Палмелі (2010) [82], яка зосереджувалася переважно на соціальній історії, запропонувала доповіді про відносини між тамплієрами та елітами й владними інституціями середньовічного суспільства [83], а також про внутрішню мобільність в ордені [84]. Я наводжу ці приклади, щоб показати, наскільки соціальна історія стала важливою для методологічних меж тамплієристики. У цій дослідницькій царині можна виділити кілька тем, як-от «панування» тамплієрів (Herrschaft за Максом Вебером) на деяких територіях та їхнє становище як правителів [85], а також розгляд тамплієрів як членів тогочасних соціальних, релігійних та політичних мереж. Остання проблема стала темою сімнадцятої конференції «Військово-чернечі ордени» (Ordines militares) у Торуні (2013) [86], де обговорювалися присутність тамплієрів при папському дворі [87], роль військово-чернечих орденів на Латинському Сході [88] та процедури врегулювання суперечок між орденами [89].

Підхід соціальної історії включає також просопографічні дослідження братів Храму — важливий інструмент для вивчення військово-чернечих орденів, як підкреслював Ніколас Ясперт [90], який після появи у 1974 році новаторської монографії Марі Луїзи Бульст-Тіле про магістрів тамплієрів [91] не користувався великою популярністю в тамплієрській історіографії. Хоча нещодавні дослідження — як-от згадані раніше праці Елени Белломо, Йохена Бургторфа, Дам’єна Карраза, Філіпа Жоссерана та Йохена Шенка — значно розширили наші знання про членів ордену тамплієрів, попереду залишається ще багато роботи, особливо на Піренейському півострові.

Просопографія тамплієрів була не єдиною темою, що отримала новий імпульс на початку XXI століття. Одним із ключових питань в історії тамплієрів є економічний розвиток ордену, наприклад, у розрізі того, звідки і як саме здійснювалася логістична підтримка із Заходу на Схід для забезпечення його функціонування як захисника Святої землі [92], а також у контексті фінансових послуг, які орден Храму надавав західним дворам [93]. Існуюча історіографія з цієї тематики потребувала оновлення, що й було зроблено у 2004 році Ігнасіо де ла Торре Муньйосом де Моралесом у його майже 500-сторінковій монографії про тамплієрів та витоки банківської справи [94]. Цікаві та новаторські елементи цієї книги зумовлені тим, що її автор є активним учасником сучасних фінансових і банківських систем, що також пояснює, чому не всі його погляди поділяють інші дослідники історії тамплієрів. Проте його праця, яка пропонує багато нових і «свіжих» поглядів на економічну історію ордену Храму, призвела до певного відродження досліджень із цієї теми, про що свідчить важлива конференція в Труа у жовтні 2012 року [95].

Конференція у Труа — поряд із Мюнхенською конференцією, присвяченою джерелам, — була одним із поодиноких наукових зібрань останніх років, зосереджених саме на ордені тамплієрів, а не на загальних питаннях, що стосуються всіх військово-чернечих орденів. Як зазначили організатори у Труа, конференція мала відповісти на питання, чому і яким чином економічна роль ордену тамплієрів виявилася «бідним родичем» у його історіографії [96]. Було розглянуто найширше коло можливих аспектів — від ідеології тамплієрської економіки [97] до заснування ордену в кількох західних регіонах [98], його міських та сільських командорств [99], а також використання та управління його володіннями [100], — і в підсумку конференція дійшла низки важливих загальних висновків [101].

Дослідження, що стосуються економіки тамплієрів на Заході, можна пов’язати з працями, які розглядають місцеві командорства ордену. Цей підхід, що став добре відомим у межах вивчення військово-чернечих орденів після публікації у 2002 році книги «Командорство» (La commanderie) під редакцією Ентоні Латтрелла та Леона Пресуйра [102], переріс у динамічний складник досліджень історії тамплієрів у Європі.

Останнім часом особлива увага приділяється міським командорствам ордену [103]: саме вони стали темою конференції 2010 року в Клермон-Феррані, присвяченої присутності військово-чернечих орденів у середньовічному місті [104]. Низка доповідей, виголошених на цій конференції, стосувалася тамплієрів [105], зокрема висвітлюючи історію ордену в Святій землі [106], у Французькому королівстві [107], в Угорщині [108], у Північній та Південній Італії [109], а також у таких містах, як Тулуза [110], Перпіньян [111], Тортоса, Барселона [112] та Томар [113]. Під час ознайомлення з цими матеріалами створюється враження, що міські установи ордену тамплієрів відзначалися значним розмаїттям і що окремі представлені на конференції випадки важко вписати в єдину спільну модель. Відтак з’являється потреба у вивченні більшої кількості таких прецедентів, а тамплієрську присутність у містах необхідно «картографувати», перш ніж можна буде дійти якихось загальних висновків із цієї теми.

Ще одним важливим, але досі якось ігнорованим аспектом історії тамплієрів є питання війни та військової справи. Хоча ця тема й піднімалася в контексті другої конференції «Військово-чернечі ордени» (Military Orders) у 1996 році [114], ані її ідеологічні засади, ані конкретне застосування у військовій практиці тамплієрів не були предметом окремого детального розгляду. Однак з того часу було опубліковано кілька праць на цю тему [115], а Дам’єн Карраз нещодавно узагальнив існуючу історіографію та запропонував нові підходи у своєму монографічному дослідженні [116]. Багато технічних деталей, що стосуються методів, тактики та стратегії воєнних дій тамплієрів, усе ще потребують вивчення, але цей напрям видається одним із найперспективніших, хоча водночас і одним із найскладніших царин для майбутньої тамплієристики [117].

Те саме стосується й археологічних досліджень колишніх тамплієрських пам’яток, особливо на Сході [118]. У цій царині продовжує з’являтися багато нових робіт, завдяки чому свіжі наукові дані можуть доповнити чудовий огляд, опублікований Едріаном Дж. Боазом у 2006 році [119].

Цей археологічний підхід є частиною загальних польових досліджень церков і замків військово-чернечих орденів — теми, яка зробила важливі кроки вперед, починаючи з 1990-х років, як на Сході, завдяки фундаментальним працям Деніса Прінгла [120], так і на Заході. Що стосується останнього, то тут можна було б згадати дуже багатьох авторів, але я обмежуся лише двома «майстрами» цієї царини: а саме Жоаном Фугетом Сансом, автором — часто у співавторстві з Карме Плаза-і-Арке — великого переліку наукових публікацій, присвячених тамплієрській архітектурі в Арагонському королівстві та його сателітах [121], та істориком мистецтва Антоніо Кадеї, чия смерть у червні 2009 року позбавила нас одного з найвидатніших фахівців із сакральної та військової архітектури тамплієрів [122].

Археологічні та архітектурні польові дослідження військово-чернечих орденів, зокрема й тамплієрів, стали темою книги, опублікованої у 2014 році фахівцем із замкової архітектури Матіасом Піаною та археологом Крістером Карлссоном [123]; друга частина їхнього видання присвячена ордену тамплієрів і містить статті про його присутність в Італії, Південній Франції та на Латинському Сході. Замки військово-чернечих орденів опинилися в центрі уваги масштабної конференції, що відбулася в Томарі у 2012 році, матеріали якої були опубліковані наступного року [124]; четвертий розділ цієї книги стосується фортифікацій госпітальєрів і тамплієрів та містить статті про Арагон і Каталонію, Валенсійське королівство, Францію, Італію, Португалію та інші регіони. Видання, підготовлене за результатами іншого важливого конгресу, що проходив у Сарагосі та Мадриді у 2010 році, містить розвідки про архітектурну спадщину ордену Храму на Піренейському півострові [125] та деякі нові відомості про тамплієрські пам’ятки в Центральній Європі [126]. До всіх цих праць слід додати вичерпну монографію Нуну Вілламаріша Олівейри про замки тамплієрів у Португалії [127] та колективне видання, присвячене історії, мистецтву й архітектурі церкви Темпл у Лондоні [128].

Не лише архітектура, а й образотворче мистецтво тамплієрів було предметом більш-менш нещодавніх досліджень — за прикладом «класичної» праці, присвяченої, зокрема, розписам у церкві Сан-Бевіньяте в Перуджі [129]. У 2002 році Гаетано Курці опублікував монографію про тамплієрський живопис [130], запропонувавши багато нових поглядів і ґрунтовну бібліографію, навіть попри те, що кількість представлених автором випадків є обмеженою, а деякі з них залишаються сумнівними [131]. Серед інших дослідників Жоан Фугет Санс займався питанням живопису, мініатюр та графіті тамплієрів в Арагоні [132], проте до цього списку можна було б додати й інші імена та регіони [133]. Останнім часом ця тема пережила чергове відродження завдяки невтомним французьким колегам, які започаткували серію наукових зустрічей, присвячених іконографічному зображенню святих у військово-чернечих орденах: перша зустріч відбулася у квітні 2014 року в Нантері, за нею відбулася друга — у листопаді того ж року в Клермон-Феррані [134], і в обох випадках тамплієри посідали чільне місце під час дискусій, як це можна побачити в підсумковому виданні, опублікованому Дам’єном Карразом та Естер Деу у 2016 році [135].

Головною проблемою в царині мистецтвознавчих досліджень є розмежування між науковими, «серйозними» працями та тими, що мають більш «сенсаційний» підхід. Іншим питанням, коли йдеться про «мистецтво тамплієрів», є розрізнення між оригінальними та запозиченими елементами [136].

Тут можна було б розглянути багато інших напрямів досліджень та проблем, як-от роль тамплієрів у середньовічному мореплавстві [137], їхню дипломатичну діяльність [138], їхню участь в обороні кордонів на Заході [139], їхні відносини з євреями [140], те, як вони фіксували витоки свого ордену [141], їхню агіографію та духовне життя [142], їхнє повсякденне життя [143] або їхні культурні знання та інтереси [144], проте необхідно згадати найважливішу тему в тамплієристиці на початку XXI століття, а саме — процес над тамплієрами [145]. У період між 2007 і 2014 роками наукова спільнота відзначала 700-річчя процесу та ліквідації ордену тамплієрів, і з цієї тематики було проведено кілька конференцій. Найвідомішою ініціативою, безумовно, став цикл зустрічей «Дебати щодо процесу» (Debate on the Trial), проведених у межах секцій на Міжнародному конгресі з медієвістики (International Congress on Medieval Studies) у Каламазу (2007) та Міжнародному середньовічному конгресі (International Medieval Congress, IMC) в Лідсі того ж року, матеріали яких були опубліковані три роки по тому [146].

Окрім загальних міркувань щодо процесу, із цієї нагоди було розглянуто кілька регіональних прикладів, зокрема Францію, Піренейський півострів та Британські острови, а також Кіпр, Італію, Фландрію та польські землі. Згодом відбулися інші регіональні конференції, присвячені судовому процесу [147]; а сам процес також був представлений на кількох згаданих раніше загальних конгресах з історії військово-чернечих орденів, які були більше присвячені локальним та регіональним питанням [148]. Один із найважливіших кроків уперед зробила Гелен Дж. Ніколсон, яка підготувала до видання британські джерела про процес [149] і опублікувала монографічне дослідження з цієї тематики [150], проте останнім часом джерела з Ватикану також були переглянуті й у деяких випадках видані [151].

Зрештою тамплієри стали темою ґрунтовних наукових досліджень та історичних оглядів, написаних для ширшої авдиторії [152], і вони знайшли своє місце в «серйозних» відділах книгарень, окремо від звичних езотеричних праць та творів у дусі «тамплієризму».

Питання та відповіді

Стан досліджень історії тамплієрів на початку XXI століття характеризується прискоренням і розширенням, а також неухильним підвищенням їхньої якості, що безперечно доводять згадані вище монографії та збірники матеріалів конференцій. Важливі питання й дискусії, які ще кілька років тому вважалися вартими уваги, наразі остаточно розв’язані та залишені в минулому — серед них: нібито існуючий вплив ісламської думки на тамплієрів; критика ордену, яка (на думку деяких авторів у минулому) буцімто зробила його ліквідацію неминучою; або ж помилкове твердження, що тамплієри ізолювалися від суспільства, яке їх оточувало [153].

Інші питання залишаються відкритими або ж отримали менш рішучі відповіді. Перш за все, це проблема «революції тамплієрів», представлена Сімонеттою Черріні у 2007 році [154]. Ця теорія приписує тамплієрам оригінальність як церковному ордену мирян, який подолав традиційний поділ середньовічного суспільства на людей церкви, лицарів та нешляхетне населення. Теорія Черріні, яка має під собою наукове підґрунтя у вигляді досліджень авторкою рукописів Статуту тамплієрів, зазнала певної критики: наприклад, було відзначено, що жорсткий поділ середньовічного соціуму на oratores (тих, хто молиться), pugnatores (тих, хто воює) і laboratores (тих, хто працює), навіть якщо й використовувався деякими середньовічними інтелектуалами, є радше умоглядною концепцією, аніж реальністю [155]. Він подібний до ідеї «феодальної піраміди» чи інших історіографічних концептів, які надають незмінного характеру епосі, що насправді була вельми динамічною та нестабільною.

Незважаючи на цю критику, основну ідею про те, що тамплієри (як і члени інших військово-чернечих орденів) сформували зв’язок між церковним та світським світами, а також між шляхтою та простолюдом, неможливо заперечити. Немає жодного сумніву, що орден тамплієрів був самобутнім явищем у середньовічній історії.

Проте чи зберігалася ця самобутність протягом усієї історії ордену? Інші військово-чернечі ордени наслідували приклад тамплієрів із середини XII століття, часто розширюючи у своїх статутах ступінь «відкритості» навколишньому суспільству [156], а в наступному столітті новими «революціонерами» стали вже члени жебручих орденів (Mendicant Orders). Це питання повертає нас до давньої проблеми внутрішніх чи зовнішніх чинників, що стояли за падінням ордену тамплієрів та процесом над ним. Як нагадав нам Карл Борхардт (посилаючись на ранні праці Ганса Прутца), у розвитку ордену Храму можна помітити ознаки його перетворення на суттєво «реакційну» інституцію [157].

З іншого боку, регіональні дослідження свідчать, що тамплієри відкривалися навколишньому світу і були добре інтегровані у феодальне та міське суспільство. Надійною точкою огляду для з’ясування позиції тамплієрів у соціумі є аналіз їхніх відносин із папським та королівськими дворами на Заході. Наприклад, їхні зв’язки із двором Карла I Анжуйського в Провансі, Сицилії, Єрусалимському королівстві та в інших місцях відзначалися значною інтенсивністю, тож вони могли вельми гнучко й динамічно служити королю — поряд із госпітальєрами — як дипломати, фахівці з економіки або ж військові експерти [158]. Оригінальне поєднання навичок мирян із престижем і дисципліною релігійного ордену [159], очевидно, продовжувало приносити свої плоди і в другій половині XIII століття. Насправді немає жодних підстав стверджувати, що орден тамплієрів був більш «закритим» чи «реакційним», аніж ордени госпітальєрів та тевтонських лицарів.

Соціальне та географічне походження переважної більшості окремих тамплієрів залишається відкритим питанням. Подібно до членів інших військово-чернечих орденів, більшість братів-тамплієрів не належали до вищих ешелонів феодальної знаті, тож їхнє коріння слід шукати серед родин дрібної сільської шляхти, а також як шляхетних, так і нешляхетних міських сімей. Проте лише повне «картографування» джерел дозволить нам зрозуміти цю ситуацію глибше [160].

Надзвичайно важливим, але досі лише частково вивченим питанням є мобільність тамплієрів усередині свого ордену, а також між Сходом і Заходом. У деяких регіонах, як-от у Провансі, кількість братів місцевого походження, очевидно, була винятково високою; в інших же, як-от на Сицилії, майже жоден тамплієр не був вихідцем із цього регіону.

Протягом майже двох століть історії тамплієрів у цьому та інших питаннях відбувалися значні зміни. Нові дослідження також вказують на помітні відмінності між місцевими географічними контекстами з їхніми відповідними характеристиками та особливостями. Доволі складно знайти спільну історичну модель для домів тамплієрів у Португалії, Провансі, Південній Італії та на Латинському Сході. Питанням, яке все ще очікує на відповідь, залишається співвідношення між місцевими впливами та власними традиціями ордену. Письмові першоджерела часто є більш корисними для ідентифікації локальних характеристик, аніж для пошуку рис, які були суто «оригінальними» для тамплієрів.

Проте багато інформації можна отримати завдяки археологічним польовим дослідженням та вивченню мистецтва й архітектури. Чи існувало «мистецтво Храму» і чи була тамплієрська архітектура справді унікальною та специфічною у своєму жанрі? В обох випадках відповідь видається заперечною: мистецтво та пам’ятки тамплієрів часто були оригінальними для свого безпосереднього оточення, але водночас містили культурні запозичення з інших регіонів.

Однією з тем, що дозволяє розглядати орден тамплієрів як централізовану інституцію, є історія його економічної діяльності, у межах якої постало питання: чи можна взагалі говорити про специфічну «економіку тамплієрів» [161]? Старе уявлення про тамплієрів як про банкірів обговорювалося ще у XX столітті. Сьогодні можна вважати цілком певним те, що орден Храму дійсно виявляв активність у фінансовій сфері, проте здебільшого у пасивній формі — наприклад, через прийняття коштів на зберігання (депозити). Зрештою, і госпітальєри, і тевтонські лицарі займалися подібною діяльністю. Порівнювати орден Храму з першими італійськими банкірськими родинами є малокорисним, оскільки цілі та методи їхніх відповідних фінансових операцій суттєво відрізнялися.

Основні дослідження економіки тамплієрів досі беруть за відправну точку ідею «тамплієрської мережі» (або «réseau»), вперше сформульовану Малколмом Барбером та Аленом Демюрже, згідно з якою низка командорств і домів на Заході мали на меті «живити» військову діяльність ордену на Сході, а також захищати його інтереси та залучати нових прибічників. Проте в деяких випадках очевидно, що місцеві західні підрозділи ордену Храму вели діяльність, яка виходила за межі першочергової функції підтримки Святої землі. Утвердження ордену тамплієрів на таких територіях, як Португалія, Прованс чи Сицилія, його локальна функція великого землевласника в цих регіонах, а також його значна політична й економічна роль у Європі інколи видаються доволі далекими та відмінними від еволюції ордену на Латинському Сході. Важливим питанням тут є також участь тамплієрів у тогочасних торговельних мережах: багато сільськогосподарських ресурсів, вироблених на Заході, не відправлялися до Святої землі (а якщо й відправлялися, то у вигляді готівки), а натомість використовувалися й інвестувалися в самій Європі, на місцях, як локальні фонди [162].

На цьому етапі досліджень перерваність історії ордену тамплієрів створює певну проблему: якщо для госпітальєрів, Тевтонського ордену та інституцій Піренейського півострова джерела XIV–XV століть дозволяють зробити «глибші» висновки, то водночас акти процесу над тамплієрами в багатьох випадках можуть слугувати своєрідним «миттєвим знімком» економічного становища командорств ордену. Щоб отримати подібну серію джерел щодо іншого військово-чернечого ордену, доводиться чекати аж до папського розслідування діяльності госпітальєрів 1373 року.

Що стосується судового процесу, слід зазначити, що початок XXI століття ознаменувався піднесенням і падінням теорії Барбари Фрале, вперше представленої у 2001 році [163], згідно з якою деякі з обвинувачень проти тамплієрів могли бути обґрунтованими через існування особливого ритуалу прийому до ордену. Ця теорія заперечувалася з самого початку, як і інша теорія Фрале, де стверджувалося про наявність «папського відпущення гріхів» (absolutio) ордену після завершення процесу [164]. У межах своєї полеміки з Барбарою Фрале щодо її відповідних публікацій Андреа Ніколотті виявив методологічні слабкості та помилки, які позбавляють теорію Фрале будь-якої наукової переконливості [165].

Сьогодні (як і протягом більшої частини минулого) майже всі дослідники переконані в невинуватості тамплієрів [166], проте досі складно визначити точні причини процесу, який міг бути зумовлений різними чинниками [167]. Домінує думка, що французький король Філіп IV діяв проти ордену Храму не з матеріальних міркувань (тобто не задля захоплення «скарбів», яких той не мав), а скоріше в інтересах емансипації французької корони від папської влади і, як наслідок, для зменшення суспільного престижу таких «універсальних» інституцій, як військово-чернечі ордени. Конкретні форми та методи ведення процесу абсолютна більшість науковців пов’язує з традицією інквізиційного судочинства проти єретиків. Значного прогресу в цьому напрямі було досягнуто завдяки дослідженням Жюльєна Тері-Астрюка, який реконструював ідеологічні основи процесу [168].

Зрештою, неможливо повністю ігнорувати той вплив, який міфи навколо тамплієрів справили на історіографію [169]. У деяких нещодавніх випадках межі між «серйозними» дослідженнями, псевдонауковими працями та звичайною езотеричною літературою виявлялися стертими, і навіть науковці з доброю репутацією нехтували методологією заради сенсаційності. Саме тому залишається надзвичайно важливим повсякчас проводити чітку межу між «тамплієризмом» («Templarism») та власне тамплієристикою (Templar studies). Наслідуючи згадане вище застереження Гелен Дж. Ніколсон, слід відмовитися від уявлення про тамплієристику як про специфічну й замкнену галузь досліджень і, натомість, розглядати орден та його історію в загальному контексті середньовічної історії.

Першим кроком на цьому шляху є порівняння з іншими військово-чернечими орденами, яке вже здійснювалося багатьма науковцями протягом останніх п’ятнадцяти років, на чому нещодавно наголосив і Ален Демюрже під час обговорення досліджень тамплієрської економіки [170]. Одним із найважливіших і досі відкритих питань у тамплієрській історіографії залишається проблема оригінальності цього ордену. Як уже було показано вище, проблема оригінальності наклала свій відбиток майже на кожен аспект нещодавніх тамплієрських досліджень — від адміністрації та економіки до історії мистецтва.

Чи були тамплієри більш «жорсткими» та ієрархізованими, ніж, наприклад, госпітальєри чи тевтонські лицарі? Чи був орден тамплієрів самобутнім і унікальним феноменом середньовічної історії, чи лише складовою ширшого історичного процесу? Чи можемо ми говорити про суто «тамплієрську» духовність, економіку, архітектуру та мистецтво, чи, можливо, брати ордену виступали лише провідниками для соціокультурних запозичень?

Висновок

Підсумовуючи, можна констатувати, що новітня історіографія ордену тамплієрів остаточно відмовилася від деяких застарілих концепцій і дискусій, а також дала відповіді на низку запитань, водночас породивши й нові сумніви. Багато з праць, які я процитував у цьому огляді, є опублікованими докторськими дисертаціями їхніх авторів — факт, який підкреслює порівняно омолоджений та динамічний характер сучасних досліджень ордену Храму.

Починаючи з 2009 року і до сьогодні, були опрацьовані такі надзвичайно важливі теми, як центральна адміністрація ордену чи розвиток його економіки, а в багатьох регіонах з’явилися нові або навіть перші дослідження, присвячені локальній присутності тамплієрів. Нове покоління дослідників у жодному разі не можна класифікувати як суто вузьких фахівців із тамплієристики: усі вони є насамперед медієвістами, зацікавленими в широкому спектрі різноманітних історичних проблем.

На жаль, дослідницький процес не розвивався лінійним шляхом, як того можна було б очікувати, — тобто від підготовки критичних видань першоджерел до їхньої подальшої інтерпретації. Як зауважив, наприклад, Мішель Балар, багато тамплієрських хартій досі залишаються неопублікованими та невідомими [171]. Цей дефіцит інформації та брак знань про джерела вказують на те, що сучасні дослідження з історії тамплієрів у майбутньому потребуватимуть оновлення та доповнення. Брак критичних видань є проблемою, яку не слід недооцінювати. Я можу лише сподіватися та закликати до того, щоб наступні роки розвитку тамплієрської історіографії були зосереджені саме на публікації першоджерел [172].

Деякі дослідницькі теми лише нещодавно знайшли своїх перших авторів, тож вони також потребуватимуть глибшого й вичерпнішого вивчення. Візьмемо, до прикладу, проблему духовності тамплієрів: ця тема залишалася досить недооціненою — як і духовність військово-чернечих орденів загалом, — навіть після того, як шоста Торунська конференція (присвячена цій проблематиці у 1991 році) [173] вселила надії на нові зрушення. Відповідні дослідження активізувалися лише в останні роки завдяки працям Крістіни Донді про літургію тамплієрів та госпітальєрів [174], Тома Лайсенса про христологічні аспекти ідеології тамплієрів та їхню чернечу й благочестиву діяльність [175], а також Йохена Шенка про агіографію ордену [176].

Досі існує чимало аспектів тамплієрської духовності, які залишаються відомими лише частково. Наприклад, слід наново переосмислити «практичні» та «матеріальні» виміри їхнього духовного життя — такі як cura animarum (турбота про душі), участь ордену Храму в благодійності та феномен паломництва. Концептуальні зрушення, здійснені такими авторами, як Сімонетта Черріні, мають супроводжуватися роздумами про теологію та літургію, за можливості — за участю самих богословів, оскільки між істориками й теологами все ще існує дуже слабка співпраця, і цьому в сучасному світі немає жодного виправдання.

Як уже було показано, існують й інші питання, що залишаються без відповіді, — наприклад, ті, що стосуються військової справи тамплієрів, історії їхніх місцевих західних командорств або просопографії особового складу ордену: усі вони потребуватимуть нових та актуалізованих досліджень. У всіх цих випадках відправною точкою завжди має бути глибоке знання джерел та використання порівняльної методології.

Початок XXI століття, особливо роки після 2009-го, можна вважати важливою епохою для історіографії ордену тамплієрів. Цей період ознаменувався публікацією багатьох нових і фундаментальних праць, часто представлених новим поколінням дослідників, і зафіксував початок перетворення тематики тамплієрів: від ізольованої дослідницької царини до невіддільної складової середньовічної історії — від легенди до реальності.

Автор: Крістіан Тоомаспоег (Kristjan Toomaspoeg) — європейський історик-медієвіст, доктор наук (PhD). Він викладає середньовічну історію в Салентському університеті в італійському місті Лечче, а також входить до Товариства з вивчення хрестових походів та Латинського Сходу. Автор досліджує минуле лицарських орденів, аналізує старі рукописи та розбирає соціокультурні й економічні процеси у Середземномор’ї. Його книжки та статті допомагають колегам-історикам краще зрозуміти логіку епохи хрестоносців.

Переклад виконано за виданням: Toomaspoeg K. From legend to reality: recent historiography on the Templar Order // The Templars : The Rise, Fall, and Legacy of a Military Religious Order / ed. by J. Burgtorf, S. Lotan, E. Mallorquí-Ruscalleda. London ; New York : Routledge, 2021. P. 299–316.

Примітки
[1] Див.: Toomaspoeg K. Die Geschichtsschreibung der mittelalterlichen geistlichen Ritterorden: Status quaestionis // Die geistlichen Ritterorden in Mitteleuropa: Mittelalter / hrsg. K. Borchardt, L. Jan. Brno, 2011. S. 25–48. У цьому есеї я не маю наміру розглядати всю наявну історіографію про тамплієрів. Натомість я зосереджуся на роках між 2009 і 2015, які значною мірою збіглися з 700-річчям процесу над тамплієрами і були особливо плідними — хоча час від часу траплятимуться посилання на праці, опубліковані до 2020 року, — і особливу увагу я приділю монографіям та матеріалам конференцій. Тому я прошу вибачення у тих авторів, які не знайдуть своїх імен у цьому есеї (включаючи важливих дослідників). Мене цікавлять загальні історіографічні тенденції, і через обмеженість обсягу я не зможу розглянути кожну цитовану працю так детально, як це було б бажано. Зрештою, цей есей відображає мої власні погляди, які, звичайно, можуть розділяти не всі.
[2] Я маю на увазі тут діяльність таких інституцій, як Міжнародна історична комісія з дослідження Тевтонського ордену (Internationale Historische Kommission zur Erforschung des Deutschen Ordens) у Відні або, меншою мірою, Міжнародна мальтійська академія (Accademia Internazionale Melitense) (Форт Сент-Анджело, Мальта), Центр мальтійських досліджень (Centro di Studi Melitensi) (Таранто), а також Музей і бібліотека ордену святого Іоанна (Клеркенвелл, Лондон, що діє спільно з Лондонським центром дослідження хрестових походів, військово-релігійних орденів та Латинського Сходу).
[3] Статті про тамплієрів час від часу можна знайти в «Crusades», журналі Товариства з дослідження хрестових походів та Латинського Сходу (SSCLE), наприклад (у нещодавніх томах починаючи з 2013 року): Carraz D. Templars and Hospitallers in the Cities of the West and the Latin East (Twelfth to Thirteenth Centuries) // Crusades. 2013. Vol. 12. P. 103–120; Bronstein J. Food and the Military Orders: Attitudes of the Hospital and the Temple between the Twelfth and Fourteenth Centuries // Crusades. 2013. Vol. 12. P. 133–152; Lewis K. J. A Templar’s Belt: The Oral and Sartorial Transmission of Memory and Myth in the Order of the Temple // Crusades. 2014. Vol. 13. P. 191–209; Slavin P. The Fate of the Former Templar Estates in England, 1308–1338 // Crusades. 2015. Vol. 14. P. 209–235; Bagni G. The Sarcophagus of Templar Master Arnau de Torroja in Verona? Sources and Scientific Analysis // Crusades. 2018. Vol. 17. P. 31–38. Ще одним науковим виданням, яке слід узяти до уваги, є серія (нині щорічний журнал) «Ordines Militares. Colloquia Torunensia Historica», що видається в Торуні.
[4] Barber M. The New Knighthood: A History of the Order of the Temple. Cambridge : Cambridge University Press, 1994. 441 p.
[5] Nicholson H. J. The Knights Templar: A New History. Phoenix Mill : Sutton Publishing, 2001. 288 p.
[6] Demurger A. Les Templiers: Une chevalerie chrétienne au Moyen Âge. Paris : Éditions du Seuil, 2005. 662 p.
[7] Demurger A. Vie et mort de l’ordre du Temple. Paris : Éditions du Seuil, 1985. 381 p.; new ed. 1993.
[8] Sarnowsky J. Die Templer. München : C. H. Beck, 2009. 128 S.
[9] Nicholson H. J. The Changing Face of the Templars: Current Trends in Historiography // History Compass. 2010. Vol. 8, no. 7. P. 653–667.
[10] Ще одне видання, яке слід згадати тут, — це The Military Orders, Volume 3: History and Heritage / ed. V. Mallia-Milanes. Aldershot : Ashgate, 2008. Попри те, що воно побачило світ приблизно через вісім років після самої конференції, воно містить кілька доповідей, які залишаються вельми цінними для історіографії тамплієрів.
[11] Demurger A. Histoire de l’historiographie des ordres religieux-militaires de 1500 à nos jours // Prier et combattre: Dictionnaire européen des ordres militaires au Moyen Âge / ed. N. Bériou, P. Josserand. Paris, 2009. P. 22–46.
[12] Borchardt K. Historiography and Memory: What Was New and Unique about the Templars? // As Ordens Militares: Freires, Guerreiros, Cavaleiros: Actas do VI Encontro sobre Ordens Militares, Palmela, 10 a 14 de Março de 2010 / ed. I. C. F. Fernandes. Palmela, 2012. P. 49–60.
[13] Jaspert N. Military Orders and Social History: Some Introductory Thoughts // As Ordens Militares: Actas do VI Encontro / ed. I. C. F. Fernandes. Palmela, 2012. P. 495–517.
[14] Riley-Smith J. New Approaches to the Histories of the Hospitallers and the Templars in the Central Middle Ages // As Ordens Militares: Actas do VI Encontro / ed. I. C. F. Fernandes. Palmela, 2012. P. 37–48.
[15] Див. також: Sarnowsky J. On the Military Orders in Medieval Europe: Structures and Perceptions. Farnham : Ashgate, 2011. 314 p.; і Burgtorf J., Crawford P. F., Nicholson H. J. Conclusion // The Debate on the Trial of the Templars (1307–1314) / ed. J. Burgtorf, P. F. Crawford, H. J. Nicholson. Farnham, 2010. P. 359–364.
[16] The Crusades and the Military Orders: Expanding the Frontiers of Medieval Latin Christianity / ed. Z. Hunyadi, J. Laszlovszky. Budapest : Central European University Press, 2001. Див. також: Cerrini S. L’ordine del Tempio: Aggiornamento bibliografico // I Templari, la guerra e la santità / ed. S. Cerrini. Rimini, 2000. P. 153–163; і Sans i Travé J. M. Estat de la qüestió sobre l’orde del Temple a Catalunya: realitat i perspectives // Templers i hospitalers: Ordes militars a Catalunya: Actes de la XXXVII Jornada de Treball / ed. M. T. Benet. Lleida, 2008. P. 11–62.
[17] Jaspert N. Military Orders and Social History: Some Introductory Thoughts // As Ordens Militares: Actas do VI Encontro / ed. I. C. F. Fernandes. Palmela, 2012. P. 513.
[18] Cerrini S. Une expérience neuve au sein de la spiritualité médiévale: L’ordre du Temple (1120–1314): Étude et édition des règles latines et françaises (Thèse de doctorat, Université de Paris IV-Sorbonne, 1998).
[19] Див., наприклад: Cerrini S. A New Edition of the Latin and French Rule of the Temple // The Military Orders, Volume 2: Welfare and Warfare / ed. H. J. Nicholson. Aldershot : Ashgate, 1998. P. 207–215; а також її пізніші публікації з цього питання, зокрема Cerrini S. L’économie idéale des ‘Pauvres chevaliers du Christ et du Temple de Salomon’ d’après leur règle et leurs statuts // L’économie templière en Occident: Patrimoines, commerce, finances: Actes du colloque international, Troyes-Abbaye de Clairvaux, 24–26 octobre 2012 / ed. A. Baudin, G. Brunel, N. Dohrmann. Langres, 2013. P. 31–56; і Cerrini S. Les Templiers et le progressif évanouissement de their règle // The Templars and Their Sources / ed. K. Borchardt, K. Döring, P. Josserand, H. J. Nicholson. London : Routledge, 2017. P. 187–198.
[20] The Catalan Rule of the Templars: A Critical Edition and English Translation from Barcelona, Archivo de la Corona de Aragón, Cartas Reales, MS 3344 / ed. J. M. Upton-Ward. Woodbridge : Boydell Press, 2003. Слід також згадати «класичну» публікацію тієї ж авторки: Upton-Ward J. M. The Rule of the Templars: The French Text of the Rule of the Order of the Knights Templar. Woodbridge : Boydell Press, 1992.
[21] Vogel C. Das Recht der Templer: Ausgewählte Aspekte des Templerrechts unter besonderer Berücksichtigung der Statutenhandschriften aus Paris, Rom, Baltimore und Barcelona. Münster : Lit Verlag, 2007. Див. також: Riley-Smith J. The Templars and Their Legislation // Law as Profession and Practice in Medieval Europe: Essays in Honor of James A. Brundage / ed. K. Pennington, M. H. Eichbauer. Farnham, 2011. P. 359–370.
[22] Cartulaire général de l’Ordre des Hospitaliers de S. Jean de Jérusalem (1100–1300) / ed. J. M. A. Delaville le Roulx. Paris, 1894–1904.
[23] Cartulaire général de l’Ordre du Temple 1119?–1150: Recueil des Chartes et des Bulles relatives à l’Ordre du Temple formé par le Marquis d’Albon / ed. G. A. M. J. A. d’Albon. Paris, 1913. Див.: Léonard É. G. Introduction au cartulaire manuscrit du Temple (1150–1317), constitué par le marquis d’Albon et conservé à la Bibliothèque nationale, suivie d’un tableau des maisons françaises du Temple et de leurs précepteurs. Paris, 1930.
[24] Див.: Carraz D., Chevalier M.-A. Le marquis d’Albon (1866–1912) et son Cartulaire général de l’ordre du Temple // Hereditas monasteriorum. 2012. Vol. 1. P. 107–128.
[25] Die Urkunden des Deutschordens-Zentralarchivs in Wien: Regesten / ed. U. Arnold. Marburg : Elwert, 2006–2019.
[26] За винятком Regesta pontificum romanorum: Erga Templarios (1139–1313) / ed. G. Lamattina. Rome, 1984 — рукопису, доступного, наприклад, у Ватиканській бібліотеці, що містить (аж ніяк не вичерпну) збірку папських листів до тамплієрів з 1139 по 1313 рік. Два томи: Hiestand R. Papsturkunden für Templer und Johanniter: Archivberichte und Texte. Göttingen : Vandenhoeck & Ruprecht, 1972; і Hiestand R. Papsturkunden für Templer und Johanniter: Neue Folge. Göttingen : Vandenhoeck & Ruprecht, 1984 — охоплюють лише дванадцяте століття.
[27] Див.: Hiestand R. Zum Problem des Templerzentralarchivs // Archivalische Zeitschrift. 1980. Bd. 76, Nr. 1. P. 17–38; а тепер також Luttrell A. The Templars’ Archives in Syria and Cyprus // The Templars and Their Sources / ed. K. Borchardt, K. Döring, P. Josserand, H. J. Nicholson. London, 2017. P. 38–45.
[28] The Templars and Their Sources / ed. K. Borchardt, K. Döring, P. Josserand, H. J. Nicholson. London : Routledge, 2017, based on the conference held in Munich, February 24–27, 2014.
[29] The Templars and Their Sources / ed. K. Borchardt, K. Döring, P. Josserand, H. J. Nicholson.
[30] Див.: Petracca L. Documenti pontifici inediti dell’Archivio di Stato di Napoli riguardanti l’Ordine Templare (1202–1288) // Rivista di storia della Chiesa in Italia. 2012. Anno 66, n. 2. P. 539–558.
[31] Die Urkunden der lateinischen Könige von Jerusalem / ed. H. E. Mayer (Old French texts by J. Richard). Hanover : Hahnsche Buchhandlung, 2010.
[32] Claverie P.-V. L’ordre du Temple en Terre Sainte et à Chypre au XIIIe siècle. Nicosia : Centre de Recherche Scientifique, 2005. Vol. 3.
[33] Col·lecció diplomàtica de la Casa del Temple de Barberà (945–1212) / ed. J. M. Sans i Travé. Barcelona : Fundació Noguera, 1997.
[34] Col·lecció diplomàtica de la Casa del Temple de Gardeny (1070–1200) / ed. R. Sarobe i Huesca. Barcelona : Fundació Noguera, 1998. See also the second volume (“Col·lecció diplomàtica”) of Pagarolas i Sabaté L. Els templers de les terres de l’Ebre (Tortosa): De Jaume I a l’abolició de l’Ordre (1213–1312). Tarragona, 1999.
[35] Cartulario escrito en vitela, que contiene diferentes bulas apostólicas y privilegios reales & donaciones y otros documentos pertenecientes a las encomiendas de la orden y milicia del Temple / ed. J. Sanz Ledesma. Monzón, 2007.
[36] Cartulari de l’Ordre del Temple escrit en català medieval en temps del Maestre fra Arnau de Castellnou / ed. R. Román Martínez. Barcelona, 2008.
[37] El cartulario de la encomienda templaria de Castellote (Teruel), 1184–1283 / ed. S. de la Torre Gonzalo. Zaragoza : Universidad de Zaragoza, 2009.
[38] Diplomatari del Masdéu / ed. R. Tréton. Barcelona : Fundació Noguera, 2010.
[39] Tréton R. Recueil des chartes de la maison du temple du Mas Déu en Roussillon (1001–1329) : Thèse de doctorat / Université de Paris I Panthéon-Sorbonne. Paris, 2007.
[40] Josserand P. Église et pouvoir dans la Péninsule Ibérique: Les ordres militaires dans le royaume de Castille (1252–1369). Madrid : Casa de Velázquez, 2004.
[41] Toomaspoeg K. Historiographie de l’Ordre du Temple au Portugal: Status quaestionis. Cister, os Templários e a Ordem de Cristo: I Colóquio Internacional: Da Ordem do Templo à Ordem de Cristo: Os anos da transição / ed. J. A. Carreiras, G. R. Vairo. Tomar, 2012. P. 171–191.
[42] Carraz D. L’Ordre du Temple dans la basse vallée du Rhône (1124–1312): Ordres militaires, croisades et sociétés méridionales. Lyon : Presses universitaires de Lyon, 2005. (2nd ed. 2020).
[43] Bellomo E. The Templar Order in North-west Italy (1142–c. 1330). Leiden ; Boston : Brill, 2008.
[44] Petracca L. Giovanniti e Templari in Sicilia. Il ms. Qq H12 della Biblioteca Comunale di Palermo. Galatina : Congedo, 2006.
[45] Claverie P.-V. L’ordre du Temple en Terre Sainte et à Chypre au XIIIe siècle.
[46] Burgtorf J. The Central Convent of Hospitallers and Templars: History, Organization, and Personnel (1099/1120–1310). Leiden ; Boston : Brill, 2008.
[47] Militzer K. Administrative Organisations of the Three Main Military Orders in the Holy Land // As Ordens Militares: Freires, Guerreiros, Cavaleiros: Actas do VI Encontro sobre Ordens Militares / ed. I. C. F. Fernandes. Palmela : Município de Palmela : Gabinete de Estudos sobre a Ordem de Santiago, 2012. P. 705–714.
[48] Riley-Smith J. Templars and Hospitallers as Professed Religious in the Holy Land. Notre Dame : University of Notre Dame Press, 2010.
[49] Див., наприклад: Cura animarum: Seelsorge im Deutschordensland Preußen / ed. S. Samerski. Köln ; Weimar ; Wien : Böhlau, 2013.
[50] Нові дослідження також були опубліковані щодо Латинського Сходу, зокрема (але не обмежуючись ними) з археології та архітектури. Див., наприклад: Burgtorf J. Die Templer auf Ruad (1300–1302) // Die Ritterorden in Umbruchs- und Krisenzeiten / ed. R. Czaja, J. Sarnowsky. Toruń : Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Mikołaja Kopernika, 2011. S. 63–92; Polejowski K. Between Jaffa and Jerusalem: A Few Remarks on the Defence of the Southern Border of the Kingdom of Jerusalem during the Years 1229–1244 // The Military Orders. Volume 6.1: Culture and Conflict in the Mediterranean World / ed. J. Schenk, M. Carr. London : Routledge, 2016. P. 62–69; Shotten-Hallel V. An Altar from the Castle Chapel of Atlit and Its Journey to the Church of all Hallows by the Tower, London // Palestine Exploration Quarterly. 2017. Vol. 148, no. 2. P. 162–176.
[51] Nicholson H. Changing Face of the Templars: Current Trends in Historiography // History Compass. 2010. Vol. 8, no. 7. P. 659.
[52] Chevalier M.-A. Les ordres religieux-militaires en Arménie cilicienne: Templiers, hospitaliers, teutoniques & Arméniens à l’époque des croisades. Paris : Geuthner, 2009.
[53] Carraz D. L’ordre du Temple… Див. також статті, опубліковані в: Les ordres religieux militaires dans le Midi (XIIe–XIVe siècle) / ed. J. Théry-Astruc. Toulouse : Privat, 2018.
[54] Див., наприклад: Miguet M. Les templiers en Bourgogne. Précy-sous-Thil : Éditions de l’Armançon, 2009; Miguet M. Templiers et Hospitaliers de Bure: Histoire et rayonnement d’une commanderie bourguignonne. Langres : Éditions Dominique Guéniot, 2012; Josserand P. Les Templiers en Bretagne au Moyen Âge: mythes et réalités // Annales de Bretagne et des Pays de l’Ouest. 2012. Vol. 119, no. 4. P. 7–33; The Knights Templar: From the Days of Jerusalem to the Commanderies of Champagne / ed. A. Baudin, G. Brunel, N. Dohrmann ; trans. C. Domecq, D. Hunter, B. Mellor. Paris : Somogy, 2012. Звісно, не лише французькі вчені досліджують тамплієрів у Франції; див., наприклад: Peixoto M. J. Maintaining the Past, Securing the Future in the Obituary of the Temple of Reims // Viator. 2014. Vol. 45, no. 3. P. 211–235; Peixoto M. J. Copies and Cartularies: Modernizing Templar Documents in Mid-thirteenth-century Champagne // Templars and Their Sources / ed. K. Borchardt, K. Döring, P. Josserand, H. Nicholson. P. 64–77.
[55] Ця праця, що є першим кроком масштабного дослідницького проєкту, була вперше опублікована як монографія: Josserand P. Les Templiers en France. Paris : Les Belles Lettres, 2013. Згодом автор представив її зміст у більш переконливому науковому форматі: Josserand P. Les Templiers en France: Histoire et héritage // Revue historique. 2014. T. 316, no. 1 (669). P. 179–214.
[56] Schenk J. Templar Families: Landowning Families and the Order of the Temple in France, c. 1120–1307. Cambridge ; New York : Cambridge University Press, 2012. Див. також для порівняння: Polejowski K. The Counts of Brienne and the Military Orders in the Thirteenth Century // The Military Orders. Volume 5: Politics and Power / ed. P. W. Edbury. Farnham : Ashgate, 2012. P. 285–295.
[57] Forey A. J. The Templars in the Corona de Aragón. London ; New York ; Toronto : Oxford University Press, 1973.
[58] Actes de les Jornades Internacionals d’Estudi sobre els Orígens i l’Expansió de l’Orde del Temple a la Corona d’Aragó (1120–1200), Tortosa, 7, 8 i 9 de maig de 2004 / ed. J. M. Sans Travé, J. Serrano Daura. Tarragona : Diputació de Tarragona, 2010.
[59] Sans i Travé J. M. The Military Orders in Catalonia // Catalan Historical Review. 2011. Vol. 4. P. 53–82.
[60] Josserand P. Église et pouvoir…
[61] Bellomo E. The Templar Order in North-West Italy…
[62] Див., наприклад: Nicholson H. J. The Templars in Britain: Garway and South Wales // L’économie templière en Occident : Patrimoines, commerce, finances / ed. A. Baudin, G. Brunel, N. Dohrmann. Langres : Éditions Guéniot, 2013. P. 323–336; Nicholson H. J. The Hospitallers’ and Templars’ Involvement in Warfare on the Frontiers of the British Isles in the Late Thirteenth and Early Fourteenth Centuries // Ordines militares, Colloquia Torunensia historica: Yearbook for the Study of the Military Orders. 2012. Vol. 17. P. 105–119; Nicholson H. J. The Military Orders in Wales and the Welsh March in the Middle Ages // The Military Orders. Volume 5: Politics and Power / ed. P. W. Edbury. P. 189–207; Nicholson H. J. The Testimony of Brother Henry Danet and the Trial of the Templars in Ireland // In Laudem Hierosolymitani: Studies in Crusades and Medieval Culture in Honour of Benjamin Z. Kedar / ed. I. Shagrir, R. Ellenblum, J. Riley-Smith. Aldershot : Ashgate, 2007. P. 411–423; Nicholson H. J. Relations between Houses of the Order of the Temple in Britain and their Local Communities, as Indicated during the Trial of the Templars, 1307–12 // Knighthoods of Christ: Essays on the History of the Crusades and the Knights Templar, Presented to Malcolm Barber / ed. N. Housley. Aldershot : Ashgate, 2007. P. 195–207.
[63] Salerno M. Les templiers dans le sud de l’Italie (Abruzzes, Campanie, Basilicate, Calabre): Domaines et activités // L’économie templière en Occident : Patrimoines, commerce, finances / ed. A. Baudin, G. Brunel, N. Dohrmann. Langres : Éditions Guéniot, 2013. P. 115–137.
[64] Petracca L. Giovanniti e Templari in Sicilia…; Petracca L. Documenti pontifici inediti dell’Archivio di Stato di Napoli…
[65] Borchardt K. The Templars in Central Europe // Crusades and the Military Orders: Expanding the Frontiers of Medieval Latin Christianity / ed. Z. Hunyadi, J. Laszlovszky. P. 233–244.
[66] Jan L. Die Templer in Böhmen und Mähren // Die geistlichen Ritterorden in Mitteleuropa: Mittel Alter und Gegenwart / ed. K. Borchardt, L. Jan. P. 171–182.
[67] Vogel C. Die Templer in Mitteleuropa und ihre Organisationstrukturen // Die geistlichen Ritterorden in Mitteleuropa: Mittel Alter und Gegenwart / ed. K. Borchardt, L. Jan. P. 157–170.
[68] Brustowicz G. J. Die Aufhebung des Templerordens in der Neumark und in Pommern // Regionalität und Transfergeschichte: Ritterorden-Kommenden der Templer und Johanniter im nordöstlichen Deutschland und in Polen seit dem Mittelalter / ed. C. Gahlbeck, H.-D. Heimann, D. Schumann. Berlin : Lukas Verlag, 2014. P. 155–170; Gebuhr R. Templer und Machtpolitik: Bemerkungen zur Kommende Tempelhof im Süden Berlins // Regionalität und Transfergeschichte / ed. C. Gahlbeck, H.-D. Heimann, D. Schumann. P. 121–139; Heckmann M.-L. «Fecit pulsare campanas . . .»: Kriegsdienste und Frömmigkeit deutscher Templer aus der Pespektive ihrer Wohltäter // Regionalität und Transfergeschichte / ed. C. Gahlbeck, H.-D. Heimann, D. Schumann. P. 91–119; Burgtorf J. Die ersten Templerniederlassungen im Reich // Die Kreuzzugsbewegung im römisch-deutschen Reich (11.–13. Jahrhundert) / ed. N. Jaspert, S. Tebruck. Ostfildern : Thorbecke, 2016. P. 119–140.
[69] Див.: Baecke X. The Symbolic Power of Religious Knighthood: Discourse and Context of the Donation of Count Thierry of Alsace to the Templar Order in the County of Flanders // The Military Orders. Volume 6.2: Culture and Conflict in Western and Northern Europe / ed. J. Schenk, M. Carr. London ; New York : Routledge, 2016. P. 46–56.
[70] Hunyadi Z. The Formation of the Territorial Structures of the Templars and Hospitallers in the Medieval Kingdom of Hungary // Die geistlichen Ritterorden in Mitteleuropa: Mittel Alter und Gegenwart / ed. K. Borchardt, L. Jan. P. 183–197.
[71] Starnawska M. The Commanderies of the Templars in the Polish Lands and Their History after the End of the Order // The Debate on the Trial of the Templars (1307–1314) / ed. J. Burgtorf, P. F. Crawford, H. J. Nicholson. P. 301–314; Starnawska M. Zur Geschichte der Templer in Polen // Regionalität und Transfergeschichte: Ritterorden-Kommenden der Templer und Johanniter im nordöstlichen Deutschland und in Polen seit dem Mittelalter / ed. C. Gahlbeck, H.-D. Heimann, D. Schumann. P. 47–62; Przybyl M. Die Herzöge von Großpolen und Schlesien und die Templer im Raum an der mittleren Oder und unteren Warthe // Regionalität und Transfergeschichte / ed. C. Gahlbeck, H.-D. Heimann, D. Schumann. P. 140–154.
[72] Cister, os Templários e a Ordem de Cristo: I Colóquio Internacional: Da Ordem do Templo à Ordem de Cristo: Os anos da transição / ed. J. A. Carreiras, G. Rossi Vairo. Tomar : Instituto Politécnico de Tomar, 2012; Cister e as Ordens Militares na Idade Média: Guerra, Igreja e Vida religiosa: II Colóquio Internacional Cister, os Templários e a Ordem de Cristo / ed. J. A. Carreiras, C. de Ayala Martínez. Tomar : Instituto Politécnico de Tomar, 2015.
[73] Prier et combattre: Dictionnaire européen des ordres militaires au Moyen Âge / ed. N. Bériou, P. Josserand. Paris : Fayard, 2009.
[74] Demurger A. Temple // Prier et combattre: Dictionnaire européen des ordres militaires au Moyen Âge / ed. N. Bériou, P. Josserand. P. 896–902.
[75] Jaspert N. Military Orders and Social History: Some Introductory Thoughts // As Ordens Militares: Actas do VI Encontro / ed. I. C. F. Fernandes. Palmela, 2012.
[76] International Mobility in the Military Orders (Twelfth to Fifteenth Centuries): Travelling on Christ’s Business / ed. J. Burgtorf, H. J. Nicholson. Cardiff : University of Wales Press, 2006; Див., наприклад: Vogel C. The Mobility of Templars from Provence // International Mobility in the Military Orders / ed. J. Burgtorf, H. J. Nicholson. P. 114–129.
[77] Élites et ordres militaires au Moyen Âge: Rencontre autour d’Alain Demurger / ed. P. Josserand, L. F. Oliveira, D. Carraz. Madrid : Casa de Velázquez, 2015.
[78] Carraz D. Le monachisme militaire, un laboratoire de la sociogenèse des élites laïques dans l’Occident médiéval? // Élites et ordres militaires au Moyen Âge: Rencontre autour d’Alain Demurger / ed. P. Josserand, L. F. Oliveira, D. Carraz. P. 39–64.
[79] Oliveira L. F. La sociologie des ordres militaires: Une enquête à poursuivre // Élites et ordres militaires au Moyen Âge: Rencontre autour d’Alain Demurger / ed. P. Josserand, L. F. Oliveira, D. Carraz. P. 155–168; Cerrini S. Rangs et dignités dans l’ordre du Temple au regard de la règle // Élites et ordres militaires / ed. P. Josserand, L. F. Oliveira, D. Carraz. P. 169–188; Sarnowsky J. The Priests in the Military Orders: A Comparative Approach of Their Standing and Role // Élites et ordres militaires / ed. P. Josserand, L. F. Oliveira, D. Carraz. P. 189–201; Forey A. J. The Careers of Templar and Hospitaller Office Holders in Western Europe during the Twelth and Thirteenth Centuries // Élites et ordres militaires / ed. P. Josserand, L. F. Oliveira, D. Carraz. P. 201–214; Fernandes I. C. F. Les lieux de pouvoir des ordres militaires au Portugal // Élites et ordres militaires / ed. P. Josserand, L. F. Oliveira, D. Carraz. P. 225–240; Fuguet Sans J., Plaza i Arqué C. La arquitectura militar del Temple en la Corona de Aragón como símbolo del poder feudal // Élites et ordres militaires / ed. P. Josserand, L. F. Oliveira, D. Carraz. P. 241–260.
[80] Nicholson H. J. «Nolite confidere in principibus»: The Military Orders’ Relations with the Rulers of Christendom // Élites et ordres militaires au Moyen Âge: Rencontre autour d’Alain Demurger / ed. P. Josserand, L. F. Oliveira, D. Carraz. P. 261–276; Toomaspoeg K. Les ordres militaires au service des pouvoirs monarchiques occidentaux // Élites et ordres militaires / ed. P. Josserand, L. F. Oliveira, D. Carraz. P. 321–332; Chevalier M.-A. Les ordres religieux militaires et les pouvoirs arméniens en Orient (XIIe–XIVe siècles) // Élites et ordres militaires / ed. P. Josserand, L. F. Oliveira, D. Carraz. P. 333–346; Claverie P.-V. Les relations du Saint-Siège avec les ordres militaires sous le pontificat d’Honorius III (1216–1227) // Élites et ordres militaires / ed. P. Josserand, L. F. Oliveira, D. Carraz. P. 277–292; Luttrell A. Observations on the Fall of the Temple // Élites et ordres militaires / ed. P. Josserand, L. F. Oliveira, D. Carraz. P. 365–372.
[81] The Military Orders. Volume 5: Politics and Power / ed. P. W. Edbury. Farnham : Ashgate, 2012.
[82] As Ordens Militares: Freires, Guerreiros, Cavaleiros: Actas do VI Encontro sobre Ordens Militares, Palmela, 10 a 14 de Março de 2010 / ed. I. C. F. Fernandes. Palmela : Município de Palmela, 2012.
[83] Cerrini S. I Templari, religiosi e gli intellettuali del XII secolo: Alcuni spunti // As Ordens Militares: Freires, Guerreiros, Cavaleiros: Actas do VI Encontro sobre Ordens Militares, Palmela, 10 a 14 de Março de 2010 / ed. I. C. F. Fernandes. P. 339–354; Valente J. The End of the Knights Templar in Portugal: Loyalty or Pragmatism? // As Ordens Militares: Actas do VI Encontro / ed. I. C. F. Fernandes. P. 355–369; Claverie P.-V. Les Templiers informateurs de l’Occident à travers leur correspondance // As Ordens Militares: Actas do VI Encontro / ed. I. C. F. Fernandes. P. 715–735; Toomaspoeg K. Charles Ier d’Anjou, les Ordres Militaires et la Terre Sainte // As Ordens Militares: Actas do VI Encontro / ed. I. C. F. Fernandes. P. 761–777.
[84] Carraz D. Les Templiers de la Provence à la Terre sainte: Mobilité et carrières (XIIe–début XIVe siècle) // As Ordens Militares: Freires, Guerreiros, Cavaleiros: Actas do VI Encontro sobre Ordens Militares, Palmela, 10 a 14 de Março de 2010 / ed. I. C. F. Fernandes. P. 779–797; Bellomo E. Templari, Oriente, crociata: Percorsi di ricerca in Italia settentrionale // As Ordens Militares: Actas do VI Encontro / ed. I. C. F. Fernandes. P. 799–822.
[85] Див., наприклад, серед праць, опублікованих у XIV томі серії «Військово-чернечі ордени. Історичні торунські бесіди» (Ordines militares. Colloquia Torunensia Historica): Forey A. J. A Templar Lordship in Northern Valencia // Die Ritterorden als Träger der Herrschaft: Territorien, Grundbesitz und Kirche / ed. R. Czaja, J. Sarnowsky. Toruń : Wydawnictwo Uniwersytetu Mikołaja Kopernika, 2007. P. 59–68; Jaspert N. Transmediterrane Wechselwirkungen im 12. Jahrhundert: Der Ritterorden von Montjoie und der Templerorden // Ritterorden als Träger der Herrschaft / ed. R. Czaja, J. Sarnowsky. P. 257–278. Див. також: Carraz D. La territorialisation de la seigneurie monastique: Les commanderies provençales du Temple (XIIe–XIIIe siècles) // Mélanges de l’École française de Rome: Moyen Âge. 2011. T. 123, № 2. P. 443–460.
[86] Ordines militares. Colloquia Torunensia Historica : 17th conference «The Brethren of the Military Orders in Their Social, Religious, and Political Networks in the Middle Ages and the Early Modern Period» (Toruń, September 26–29, 2013) / [ed. R. Czaja, J. Sarnowsky]. Toruń : Wydawnictwo Uniwersytetu Mikołaja Kopernika, 2014. Vol. 19.
[87] Borchardt K. Die Templer an der römischen Kurie im 13. Jahrhundert: Ein Netzwerk? // Ordines militares. Colloquia Torunensia Historica: Yearbook for the Study of the Military Orders. 2015. Vol. 20. P. 25–38.
[88] Murray A. V. The Grand Designs of Gilbert of Assailly: The Order of the Hospital in the Projected Conquest of Egypt by King Amalric of Jerusalem (1168–1169) // Ordines militares. Colloquia Torunensia Historica: Yearbook for the Study of the Military Orders. 2015. Vol. 20. P. 7–24.
[89] Forey A. J. Procedures for the Settlement of Disputes between Military Orders in the Twelfth and Thirteenth Centuries // Ordines militares. Colloquia Torunensia Historica: Yearbook for the Study of the Military Orders. 2014. Vol. 19. P. 27–39.
[90] Jaspert N. Military Orders and Social History. P. 516.
[91] Bulst-Thiele M. L. Sacrae domus militiae Templi Hierosolymitani magistri: Untersuchungen zur Geschichte des Templerordens 1118/19–1314. Göttingen : Vandenhoeck & Ruprecht, 1974.
[92] Див., наприклад: Demurger A. Subsidium Terre Sancte et ordres religieux-militaires // As Ordens Militares: Freires, Guerreiros, Cavaleiros: Actas do VI Encontro sobre Ordens Militares, Palmela, 10 a 14 de Março de 2010 / ed. I. C. F. Fernandes. Palmela : Município de Palmela, 2012. P. 745–759; Josserand P. De l’arrière au front: Perspectives croisées, perspectives comparées: Regards sur la logistique des orders militaires au moyen âge // As Ordens Militares: Actas do VI Encontro / ed. I. C. F. Fernandes. P. 683–703. З цієї теми монументальна монографія Джудіт Бронштейн пропонує чудовий аналіз: Bronstein J. The Hospitallers and the Holy Land: Financing the Latin East 1187–1274. Woodbridge : Boydell Press, 2005.
[93] Demurger A. Service curial // Prier et combattre: Dictionnaire européen des ordres militaires au Moyen Âge / ed. N. Bériou, P. Josserand. Paris : Fayard, 2009. P. 866–868.
[94] Torre Muñoz de Morales I. de la. Los templarios y el origen de la banca. Madrid : Editorial Dykinson, 2004.
[95] L’économie templière en Occident: Patrimoines, commerce, finances: Actes du colloque international, Troyes Abbaye de Clairvaux, 24–26 octobre 2012 / ed. A. Baudin, G. Brunel, N. Dohrmann. Langres : Éditions Guéniot, 2013.
[96] Див.: Balard M. L’économie templière: Introduction // L’économie templière en Occident : Patrimoines, commerce, finances / ed. A. Baudin, G. Brunel, N. Dohrmann. Langres : Éditions Guéniot, 2013. P. 13–28.
[97] Cerrini S. L’économie idéale.
[98] Luttrell A. The Origins of the Templars’ Western Economy // L’économie templière en Occident… P. 57–64. Інші доповіді у цьому ж збірнику стосуються Шампані: Leroy T. La formation du temporel templier en Champagne. P. 65–91; Південної Італії: Salerno V. Templiers dans le sud de l’Italie; а також: Toomaspoeg K. Le grenier des templiers: Les possessions et l’économie de l’Ordre dans la Capatinate et en Sicile. P. 93–113; та Португалії: Jana E. Les origines des propriétés et des revenus des territoires templiers au Portugal: Un aperçu. P. 387–413.
[99] Серед розглянутих прикладів були — Арль: Carraz D. L’emprise économique d’une commanderie urbaine: L’ordre du Temple à Arles en 1308 // L’économie templière en Occident : Patrimoines, commerce, finances / ed. A. Baudin, G. Brunel, N. Dohrmann. Langres : Éditions Guéniot, 2013. P. 141–175; землі Онуа: Chagny C. L’installation des templiers dans le pays de l’Aunois: Du patrimoine au territoire: La construction d’une seigneurie (доповідь на конференції); Нижній Прованс: Salles B. T. Les commanderies d’Arles et de Bayle et leurs conflits avec les moines de Sylvéréal et de Saint-Antoine: Considérations sur la «seigneurialisation» du Temple en Basse-Provence (1176–1244). P. 177–206; а також ліси Шампані: Peixoto M. J. Growing the Portfolio: Templar Investments in the Forests of Champagne. P. 207–224; та Yante J.-M. Les templiers et les foires de Champagne. P. 225–236.
[100] Випадок командорства Ла-Невіль-о-Тампль у департаменті Марна: Chossenot M., Le Ny F., Venault G. Les activités de meunerie de la commanderie de La Neuville-au-Temple (Marne): Essai de synthèse des données archéologiques et archivistiques // L’économie templière en Occident : Patrimoines, commerce, finances / ed. A. Baudin, G. Brunel, N. Dohrmann. Langres : Éditions Guéniot, 2013. P. 239–258; Бургундія: Miguet M. Création et gestion des maisons du Temple en Bourgogne: Quelques aperçus. P. 259–272; командорство Пен: Wilmart M. Salariés, journaliers et artisans au service d’une exploitation agricole templière: La commanderie de Payns au début du XIVe siècle. P. 273–293; тамплієрські землі у Лінкольнширі: Jefferson M. Edward II and the Templar Lands in Lincolnshire. P. 295–321; Гарвей та Південний Уельс: Nicholson H. J. The Templars in Britain: Garway and South Wales. P. 323–336; а також переміщення худоби між Середземномор’ям та Піренеями: Tréton R. Aux origines de la transhumance entre Méditerranée et Pyrénées: Templiers, cisterciens et essor du pastoralisme (XIIe-XIIIe siècles). P. 337–360.
[101] Chevalier M.-A. La diversité de l’économie templière en Orient: Aperçu des ressources et des activités économiques de l’Ordre // L’économie templière en Occident : Patrimoines, commerce, finances / ed. A. Baudin, G. Brunel, N. Dohrmann. Langres : Éditions Guéniot, 2013. P. 363–386; Borchardt K. The Templars and Thirteenth-Century Colonisation in Eastern Central Europe. P. 415–452; а також: Demurger A. Conclusions // L’économie templière en Occident : Patrimoines, commerce, finances / ed. A. Baudin, G. Brunel, N. Dohrmann. Langres : Éditions Guéniot, 2013. P. 453–473.
[102] La commanderie: Institution des ordres militaires dans l’Occident médiéval / ed. A. Luttrell, L. Pressouyre. Paris : Comité des travaux historiques et scientifiques, 2002.
[103] До довгого переліку праць, які можна тут навести, належить, наприклад: Krämer T. The Role of the Military Orders in German and French Towns: Functional Comparisons // As Ordens Militares: Actas do VI Encontro Internacional / ed. I. C. Ferreira Fernandes. Palmela : Município de Palmela, 2012. P. 519–542. Ця праця є оригінальним експериментом із порівняння абсолютно різних контекстів. Див. також: Krämer T. Dämonen, Prälaten und gottlose Menschen: Konflikte und ihre Beilegung im Umfeld der geistlichen Ritterorden. Berlin : Lukas Verlag, 2015.
[104] Les Ordres militaires dans la ville médiévale (1100–1350): Actes du colloque international de Clermont-Ferrand, 26–28 mai 2010 / ed. D. Carraz. Clermont-Ferrand : Presses Universitaires Blaise-Pascal, 2013.
[105] Див., наприклад: Jaspert N. Military Orders and Urban History: An Introductory Survey // Les Ordres militaires dans la ville médiévale… P. 15–36.
[106] Pringle D. The Military Orders in the Cities of the Holy Land // Les Ordres militaires dans la ville médiévale… P. 79–95.
[107] Bessey V. L’implantation du Temple et de l’Hôpital dans les villes du nord du royaume de France (1100–1350) // Les Ordres militaires dans la ville médiévale… P. 97–112.
[108] Hunyadi Z. Extra et intra muros: Military-Religious Orders and Medieval Hungarian Towns (c. 1150–c. 1350) // Les Ordres militaires dans la ville médiévale… P. 139–157.
[109] Bellomo E. The Temple, the Hospital and the Towns of North and Central Italy // Les Ordres militaires dans la ville médiévale… P. 159–170; Toomaspoeg K. Les ordres militaires dans les villes du Mezzogiorno // Les Ordres militaires dans la ville médiévale… P. 171–185.
[110] Macé L. In salvetate domini comitis. Les ordres religieux-militaires dans la cité de Toulouse (XIIe–XIIIe siècles) // Les Ordres militaires dans la ville médiévale… P. 205–222.
[111] Tréton R. L’ordre du Temple dans une capitale méditerranéenne: Perpignan // Les Ordres militaires dans la ville médiévale… P. 223–238.
[112] Fuguet Sans J., Plaza i Arqué C. L’ordre du Temple dans la Couronne d’Aragon: Aspects topographiques et archéologiques: Le cas de Tortosa et Barcelone // Les Ordres militaires dans la ville médiévale… P. 239–255.
[113] Ferreira Fernandes I. C. Le château dans la ville: Le cas du Portugal // Les Ordres militaires dans la ville médiévale… P. 257–271, цит. с. 257–259.
[114] The Military Orders. Volume 2: Welfare and Warfare / ed. H. J. Nicholson. Aldershot : Ashgate, 1998.
[115] Rojas M. L’Ordre del Temple en batalla (1120–1193) // L’Orde del Temple, entre la guerra i la pau / ed. À. Casanovas, J. Rovira. Barcelona : Museu d’Arqueologia de Catalunya, 2005. P. 81–96; García-Guijarro Ramos L. Les arrels croades de l’Orde del Temple // L’Orde del Temple, entre la guerra i la pau… P. 97–109; Monteiro J. G. As Ordens Militares e os modelos tácticos de combate de um e do outro lado do Mediterrâneo: Uma abordagem comparada // As Ordens Militares: Actas do VI Encontro Internacional… P. 823–868.
[116] Carraz D. Les Templiers et la guerre. Clermont-Ferrand : Presses Universitaires Blaise-Pascal, 2012.
[117] The latest significant discussion of this topic is France J. Templar Tactics: The Order on the Battlefield // The Templars and Their Sources / ed. K. Borchardt, K. Döring, P. Josserand, H. J. Nicholson. London ; New York : Routledge, 2017. P. 156–165.
[118] Див.: Riley-Smith J. New Approaches // The Military Orders: Fighting for the Faith and Caring for the Sick / ed. M. Barber. Aldershot : Variorum, 1994. Vol. 1. P. 38–40.
[119] Boas A. J. Archaeology of the Military Orders: A Survey of the Urban Centres, Rural Settlement and Castles of the Military Orders in the Latin East (c. 1120–1291). London ; New York : Routledge, 2006.
[120] Для детального огляду див., наприклад: Pringle D. The Churches of the Crusader Kingdom of Jerusalem: A Corpus. Cambridge : Cambridge University Press, 1993–2009.
[121] З багатьох праць Жоана Фугета Санса я наводжу тут лише його фундаментальну монографію 1995 року та деякі з його нещодавніх робіт: Fuguet Sans J. L’arquitectura dels Templers a Catalunya. Barcelona : Rafael Dalmau, 1995; Fuguet Sans J., Plaza i Arqué C. Notas sobre arquitectura militar y religiosa del Temple de la corona de Aragón y su relación con oriente // As Ordens Militares: Actas do VI Encontro Internacional / ed. I. C. Ferreira Fernandes. Palmela : GEsMe / Município de Palmela, 2012. P. 869–902; Fuguet Sans J., Plaza i Arqué C. L’ordre du Temple dans la Couronne d’Aragon // Religion et société urbaine: Mélanges offerts à Jean-Louis Biget por ses élèves / ed. P. L’Hermite-Leclercq. Pamiers : Éditions de l’ÉCO, 2000. P. 121–135; Fuguet Sans J. El patrimonio monumental y artístico de los templarios en la Corona de Aragón // Arte y Patrimonio de las Órdenes Militares de Jerusalén en España: Hacia un estado de la cuestión / ed. A. López-Yarto Elizalde, W. Rincón García. Zaragoza ; Madrid : CSIC, 2010. P. 371–402.
[122] Див., наприклад: Cadei A. Architecture religieuse // Prier et combattre: Dictionnaire d’histoire des ordres militaires au Moyen Âge / ed. N. Bériou, P. Josserand. Paris : Fayard, 2009. P. 110–115; Cadei A. Architettura sacra templare // Monaci in armi: L’architettura sacra dei Templari attraverso il Mediterraneo / ed. G. Viti, A. Cadei, V. Ascani. Firenze : Certosa di Firenze, 1995. P. 15–173; Cadei A. L’insediamento templare: Una verifica tipologica // L’ordine templare nel Lazio meridionale: Atti del Convegno, Sabaudia (21 ottobre 2000) / ed. C. Ciammaruconi. Casamari : Edizioni Casamari, 2003. P. 11–43.
[123] Piana M., Carlsson C. Archaeology and Architecture of the Military Orders: New Studies / ed. M. Piana, C. Carlsson. Farnham : Ashgate, 2014.
[124] Fernandes I. C. F. Castelos das Ordens Militares: Actas do Encontro Internacional [Tomar, 10 a 13 de outubro de 2012] / ed. I. C. F. Fernandes. Lisbon : Direção-Geral do Património Cultural, 2013.
[125] Arte y Patrimonio de las Órdenes Militares de Jerusalén en España: Hacia un estado de la cuestión / ed. A. López-Yarto Elizalde, W. Rincón García. Zaragoza ; Madrid : CSIC, 2010; див. третю частину цієї праці.
[126] Kolosowski P., Sieminska D. The Templars’ Sites in Rurka (Rörchen) and Chwarszczany (Quartschen) in the Light of the Latest Studies // Regionalität und Transfergeschichte: Ritterorden am Saum der herrschaftlichen Verflechtungen von Brandenburg, Meißen und Pommern / ed. C. Gahlbeck, H. Heimann, D. Schumann. Berlin : Lukas Verlag, 2014. P. 442–457; Schumann D. Die mittelalterlichen Ordensbauten der ehemaligen Templerkommende in Lietzen und Quartschen (Chwarszczany): Konzepte sakraler Architekturgestaltung im späten 13. Jahrhundert // Regionalität und Transfergeschichte: Ritterorden am Saum der herrschaftlichen Verflechtungen von Brandenburg, Meißen und Pommern / ed. C. Gahlbeck, H. Heimann, D. Schumann. Berlin : Lukas Verlag, 2014. P. 412–441.
[127] Oliveira N. V. Castelos templários em Portugal: 1120–1314. Lisbon : Ésquilo, 2010.
[128] Griffith-Jones R., Park D. The Temple Church in London: History, Architecture, Art / ed. R. Griffith-Jones, D. Park. Woodbridge : Boydell Press, 2010.
[129] Templari e ospitalieri in Italia: La chiesa di San Bevignate a Perugia / ed. M. Roncetti, P. Scarpellini, F. Tommasi. Milan : Electa, 1987.
[130] Curzi G. La pittura dei Templari. Milan : Silvana Editoriale, 2002.
[131] Houben H. Templari o Teutonici? A proposito degli scudi crociati nella cripta del Crocifisso ad Ugento // Pavalon. 1999. Vol. 1. P. 77–86.
[132] Fuguet Sans J. Pinturas, minitaturas y graffiti de los Templarios en la Corona de Aragón // Religiones militares: Contributi alla storia degli ordini religioso-militari nel Medioevo / ed. A. Luttrell, F. Tommasi. Città di Castello : Sacro Militare Ordine di San Giovanni di Gerusalemme detto di Rodi e di Malta, 2008. P. 237–264.
[133] Див., наприклад: Knüvener P. Die Kommende Tempelhof und ihre mittelalterlichen Kunstwerke // Regionalität und Transfergeschichte: Ritterorden am Saum der herrschaftlichen Verflechtungen / ed. C. Gahlbeck, H. Heimann, D. Schumann. Berlin : Lukas Verlag, 2014. S. 394–411.
[134] Sainteté guerrière et ordres militaires au Moyen Âge: Représentations iconographiques et enjeux idéologiques, Journées d’étude, Université Paris-Ouest-Nanterre-La Défense (Nanterre), April 4, 2014, and Université Blaise-Pascal (Clermont-Ferrand), November 8, 2014.
[135] Images et ornements autour des ordres militaires au Moyen Âge / ed. D. Carraz, E. Dehoux. Toulouse : Presses universitaires du Midi, 2016.
[136] Щодо цього питання можна провести порівняння з дослідженнями Тевтонського ордену: Rossi Vairo G. Originality and Adaptation: The Architecture of the Teutonic Order in Italy // Archaeology and Architecture of the Military Orders: New Studies / ed. M. Piana, C. Carlsson. Farnham : Ashgate, 2014. P. 193–218.
[137] Див. статті, опубліковані в: Les Ordres militaires et la mer: Actes de 130e congrès national des sociétés historiques et scientifiques, La Rochelle 2005 / ed. M. Balard. Paris : Éditions du CTHS, 2009.
[138] Див., наприклад: Carraz D. Pro servitio maiestatis nostre: Templiers et hospitaliers au service de la diplomatie de Charles I et Charles II // La diplomatie des états angevins aux XIIIe et XIVe siècles: Actes du colloque international de Szeged, Visegrád, Budapest, 13–16 septembre 2007 / ed. Z. Kordé, I. Petrovics. Rome ; Szeged : Istituto di Storia dell’Università di Szeged, 2010. P. 21–42 ; Toomaspoeg K. Les ordres religieux militaires et la diplomatie. Formes et enjeux // Les relations diplomatiques au Moyen Âge: Formes et enjeux: XLIe Congrès de la SHMESP (Lyon, 3–6 juin 2010). Paris : Éditions de la Sorbonne, 2011. P. 227–238.
[139] Josserand P. Frontières et ordres militaires dans le monde latin du Moyen Âge // Frontières oubliées, frontières retrouvées: Marches et limites anciennes en France et en Europe / ed. M. Catala, D. Le Page, J.-C. Meuret. Rennes : Presses universitaires de Rennes, 2011. P. 189–198.
[140] Roth N. Templars and the Jews in Catalonia // Miscelánea judaica catalana. 2013. Vol. 5. P. 147–151.
[141] Demurger A. Étourdis ou petits malins? Pourqui les Templiers n’ont-ils pas eu de mythe d’origine // La mémoire des origines dans les ordres religieux-militaires au Moyen Âge: Actes des journées d’études de Göttingen (25–26 juin 2009) / ed. P. Josserand, M. Olivier. Münster ; Hamburg ; Berlin ; London : Lit Verlag, 2012. P. 73–82.
[142] Schenk J. Some Hagiographical Evidence for Templar Spirituality, Religious Life and Conduct // Revue Mabillon. 2011. Vol. 22. P. 99–119 ; Rossi Vairo G. I santi venerati negli ordini religioso-militari: Culto e iconografia // Cister e as Ordens Militares: II Colóquio Internacional / ed. J. Albuquerque Carreiras, C. de Ayala Martínez. Tomar : Instituto Politécnico de Tomar, 2015. P. 227–258 ; і Toomaspoeg K. La spiritualité des ordres religieux-militaires du Moyen Âge: L’état de la recherche // Cister e as Ordens Militares: II Colóquio Internacional / ed. J. Albuquerque Carreiras, C. de Ayala Martínez. Tomar : Instituto Politécnico de Tomar, 2015. P. 23–45.
[143] Nicholson H. J. The Everyday Life of the Templars: The Knights Templar at Home. Stroud : Fonthill Media, 2017.
[144] Forey A. J. Literacy among the Aragonese Templars in the Thirteenth and Early Fourteenth Centuries // Die Rolle der Schriftlichkeit in den geistlichen Ritterorden des Mittelalters: Innere Organisation, Sozialstruktur, Politik / ed. R. Czaja, J. Sarnowsky. Toruń : Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Mikołaja Kopernika, 2009. P. 203–211.
[145] Фундаментальними монографіями з цієї теми залишаються Demurger A. Jacques de Molay: Le crépuscule des Templiers. Paris : Payot, 2002 (нове вид. 2014) ; і Barber M. The Trial of the Templars. 2nd ed. Cambridge : Cambridge University Press, 2006. Див. також: Demurger A. La persécution des Templiers: Journal (1307–1314). Paris : Payot, 2015.
[146] The Debate on the Trial of the Templars (1307–1314) / ed. J. Burgtorf, P. F. Crawford, H. J. Nicholson. Farnham : Ashgate, 2010.
[147] A Extinção da Ordem do Templo: Edição comemorativa dos 700 anos da extinção da Ordem do Templo (1312–2012) / ed. J. Albuquerque Carreiras. Tomar : Instituto Politécnico de Tomar, 2012, зокрема розділи: Ayala Martínez C. de. Prólogo ; Toomaspoeg K. L’ordre du Temple en Occident et au Portugal ; Farelo M. Pro defensione iuris regis: Les relations entre la Couronne portugaise et le pape Clément V à la lumière du procès des Templiers ; Sans i Travé J. M. Els Interrogatoris dels Templers Catalans durant el Procés (1309–1311) ; і Villamariz Oliveira N. Inter Hierusalem et Thomar: Reflexões sobre arquitectura e exegese na espiritualidade templária do século XII em Portugal ; і La fin de l’ordre du Temple: Journée d’études, Montpellier, Université Montpellier 3 Paul Valéry, 28 janvier 2011 / ed. M.-A. Chevalier. Paris : Éditions Geuthner, 2012, зокрема розділи: Strubel B. Entre fascination et répulsion: L’ordre du Temple et la littérature (XIIe–XIVe siècles) ; Demurger A. Le ‘peuple templier’ ou du bon usage d’un procès ; Théry-Astruc J. Une hérésie d’État: Philippe le Bel, le procès des ‘perfides templiers’ et la pontificalisation de la royauté française ; Field S. L. La fin de l’ordre du Temple à Paris: Le cas de Mathieu de Cressonessart ; Josserand P. Le procès de l’ordre du Temple en Castille ; Figueres R. La fin de l’ordre du Temple dans le royaume de Majorque ; Richard J. Templiers et hospitaliers dans le comté de Tripoli ; і Chevalier M.-A. De la prise d’Acre au procès chypriote: Les conditions de la survie et du déclin des templiers en Orient.
[148] Див. серед іншого: Sans i Travé J. M. La fi dels templers catalans. Lleida : Pagès Editors, 2008 ; Barquero Goñi C. El proceso de los templarios en Europa y sus repercursiones en la Península Ibérica (1307–1314) // Clío & Crímen: Revista del Centro de Historia del Crimen de Durango. 2009. Vol. 6. P. 294–362 ; і Gomes S. A. A Extinção da Ordem do Templo em Portugal // Revista de História da sociedade e da cultura. 2011. Vol. 11. P. 75–116.
[149] The Proceedings Against the Templars in the British Isles / ed. and trans. H. J. Nicholson. Farnham : Ashgate, 2011.
[150] Nicholson H. J. The Knights Templar on Trial: The Trial of the Templars in the British Isles, 1308–1311. Stroud : The History Press, 2009.
[151] Див. наприклад: Nicolotti A. L’interrogatorio dei Templari imprigionati a Carcassonne // Studi Medievali: Rivista della Fondazione Centro Italiano di Studi sull’Alto Medioevo. 2011. Vol. 52, no. 2. P. 697–729. Щодо нового видання важливого папського документа стосовно судових процесів проти ордену див.: Brown E. A. R., Forey A. J. Vox in excelso and the Suppression of the Knights Templar: The Bull, Its History, and a New Edition // Mediaeval Studies. 2018. Vol. 80. P. 1–58.
[152] На додаток до вже цитованих праць (таких як The Knights Templar: From the Days of Jerusalem to the Commanderies of Champagne / ed. A. Baudin, G. Brunel, N. Dohrmann ; trans. C. Domecq, D. Hunter, B. Mellor. Paris : Somogy, 2012) див.: Fuguet Sans J., Plaza i Arqué C. Los templarios en la Península Ibérica. Barcelona : Ediciones de la Tempestad, 2005.
[153] Див.: Nicholson H. J. The Changing Face of the Templars // The Crusades and the Military Orders: Expanding the Frontiers of Medieval Latin Christianity / ed. Z. Hunyadi, J. Laszlovszky. Budapest : Central European University Press, 2001. P. 655–657.
[154] Cerrini S. La révolution des Templiers: Une histoire perdue du XIIe siècle. Paris : Perrin, 2007. Див. також: Cerrini S. L’apocalisse dei Templari. Milano : Mondadori, 2012.
[155] Див.: Borchardt K. Historiography and Memory of the Crusades: The Military Orders // The Crusades and the Military Orders: Expanding the Frontiers of Medieval Latin Christianity / ed. Z. Hunyadi, J. Laszlovszky. Budapest : Central European University Press, 2001. P. 50–55.
[156] Toomaspoeg K. Templars, Hospitallers and Teutonic Knights // A Companion to Medieval Rules and Customaries / ed. K. Pansters. Leiden-Boston : Brill, 2020. P. 225–252.
[157] Див.: Borchardt K. Historiography and Memory of the Crusades: The Military Orders // The Crusades and the Military Orders: Expanding the Frontiers of Medieval Latin Christianity / ed. Z. Hunyadi, J. Laszlovszky. Budapest : Central European University Press, 2001. P. 59.
[158] Carraz D. „Christi fideliter militantium in subsidio Terre Sancte: Les ordres militaires et la première maison d’Anjou (1246–1342)” // As Ordens Militares e as Ordens de Cavalaria entre o Ocidente e o Oriente: Actas do V Encontro sobre Ordens Militares, 15 a 18 de fevereiro de 2006 / ed. I. C. F. Fernandes. Palmela : Município de Palmela, 2009. P. 549–582 ; Toomaspoeg K. Charles Ier d’Anjou, les princes angevins et les ordres militaires // Les ordres militaires dans l’espace méditerranéen médiéval / ed. D. Carraz. Rennes : Presses universitaires de Rennes, 2021. P. 115–130.
[159] Із цього приводу див.: Bresc H. Gli Ordini ospedalieri e militari nel Mediterraneo // I cavalieri Teutonici tra Sicilia e Mediterraneo: Atti del Convegno Internazionale di studio, Agrigento, 24–25 marzo 2006 / ed. A. Giuffrida, H. Houben, K. Toomaspoeg. Galatina : Congedo Editore, 2007. P. 17–46.
[160] Щодо цього питання, як зазначалося раніше, найвичерпнішими сучасними дослідженнями є: Burgtorf J. The Central Convent of the Hospitallers and the Templars: History, Organization, and Personnel (1099/1120–1310). Leiden-Boston : Brill, 2008 ; Schenk J. Templar Families: Landowning and Veneration in the Eleventh and Twelfth Centuries. Cambridge : Cambridge University Press, 2012.
[161] Demurger A. Conclusions // L’économie templière en Occident : Patrimoines, commerce, finances / ed. A. Baudin, G. Brunel, N. Dohrmann. Langres : Éditions Guéniot, 2013. P. 454.
[162] Demurger A. Conclusions // L’économie templière en Occident : Patrimoines, commerce, finances / ed. A. Baudin, G. Brunel, N. Dohrmann. Langres : Éditions Guéniot, 2013. P. 468–473 ; Див. також: Metcalf D. M. The Templars as Bankers and Monetary Transfers between West and East in the Twelfth Century // The Eastern Mediterranean Frontier of Latin Christendom / ed. J. A. Stuckey. Farnham : Ashgate, 2014. P. 253–270.
[163] Frale B. L’ultima battaglia dei Templari: Dal codice ombra d’obbedienza militare alla costruzione del processo per eresia. Rome : Viella, 2001.
[164] 164. Nicholson H. The Changing Face of the Templars: Current Trends in Historiography // History Compass. 2010. Vol. 8. No. 7. P. 654, 657–659 ; Див.: Frale B. The Chinon Chart: Papal Absolution to the Last Templar, Master Jacques de Molay // Journal of Medieval History. 2004. Vol. 30. No. 2. P. 109–134.
[165] Nicolotti A. I Templari e la Sindone: Storia di un falso. Rome : Viella, 2011.
[166] Див., наприклад: Forey A. J. Were the Templars Guilty, Even if They Were Not Heretics or Apostates? // Viator. 2011. Vol. 42. No. 2. P. 115–141.
[167] Див., серед багатьох інших: Burgtorf J., Crawford P. F., Nicholson H. J. Conclusion // The Debate on the Trial of the Templars (1307–1314) / ed. J. Burgtorf, P. F. Crawford, H. J. Nicholson. Farnham : Ashgate, 2010. P. 343–348 ; Borchardt K. The Historiography and Memory of the Military Orders // The Military Orders. Vol. 5: Politics and Power / ed. P. W. Edbury. Farnham : Ashgate, 2012. P. 59.
[168] Théry-Astruc J. A Heresy of State: Philip the Fair, the Trial of the ‘Perfidious Templars,’ and the Pontificalization of the French Monarchy // Journal of Medieval Religious Cultures. 2013. Vol. 39. No. 2. P. 117–148 ; Théry-Astruc J. Le pionnier de la théocratie royale. Guillaume de Nogaret et les conflits de Philippe le Bel avec la papauté // Guillaume de Nogaret: Un Languedocien au service de la monarchie capétienne : Actes du colloque de Nîmes, 20 janvier 2012 / ed. B. Moreau. Nîmes : Agence du Développement Culturel de la Région Nîmoise, 2012. P. 101–128 ; Théry-Astruc J. Procès des templiers // Prier et combattre : Dictionnaire européen des ordres militaires au Moyen Âge / ed. N. Bériou, P. Josserand. Paris : Fayard, 2009. P. 743–750.
[169] Див. роздуми з цієї теми у: Cardini F. Templari e templarismo: Storia, mito, menzogne. Rimini : Il Cerchio, 2011 ; Nicolotti A. I Templari e la Sindone: Storia di un falso. Rome : Viella, 2011 ; Walker J. ‘The Templars are Everywhere’: An Examination of the Myths behind Templar Survival after 1307 // The Debate on the Trial of the Templars (1307–1314) / ed. J. Burgtorf, P. F. Crawford, H. J. Nicholson. Farnham : Ashgate, 2010. P. 347–357 ; Walker J. ‘From the Holy Grail and the Ark of the Covenant to Freemasonry and the Priory of Sion’: An Introduction to the ‘After-History’ of the Templars // The Military Orders. Vol. 5: Politics and Power / ed. P. W. Edbury. Farnham : Ashgate, 2012. P. 439–447 ; Wood J. The Myth of Secret History, or ‘It’s not just the Templars involved in absolutely everything’ // The Military Orders. Vol. 5: Politics and Power / ed. P. W. Edbury. Farnham : Ashgate, 2012. P. 449–460.
[170] Demurger A. Conclusions // L’économie templière en Occident : Patrimoines, commerce, finances / ed. A. Baudin, G. Brunel, N. Dohrmann. Langres : Éditions Guéniot, 2013. P. 473.
[171] Balard M. L’économie templière en Occident : conclusions // L’économie templière en Occident : Patrimoines, commerce, finances / ed. A. Baudin, G. Brunel, N. Dohrmann. Langres : Éditions Guéniot, 2013. P. 28.
[172] Toomaspoeg K. The Archives of the Military Orders: Some Introductory Remarks // Entre Deus e o Rei: O mundo das Ordens militares / ed. I. C. F. Fernandes. Palmela : Município de Palmela, 2018. P. 29–42. (Coleção Ordens Militares ; vol. 8).
[173] Die Spiritualität der Ritterorden im Mittelalter / ed. Z. H. Nowak. Toruń : Uniwersytet Mikołaja Kopernika, 1993.
[174] Dondi C. Liturgies of the Military Religious Orders // The Genius of the Roman Rite: Historical, Theological, and Pastoral Perspectives on Catholic Liturgy: 11th International Colloquium of CIEL, Merton College, Oxford, 13–16 September 2006 / ed. U. M. Lang. Chicago : Hillenbrand Books, 2010. P. 143–158 ; Див. також: Salvadó S. E. The Thirteenth Century Templar Breviary of Acre: Paris, Bibliothèque nationale de France, fonds latin 10478 : Ph.D. dissertation / Stanford University. Stanford, 2011.
[175] Licence T. The Templars and Hospitallers, Christ and the Saints // Crusades. 2005. Vol. 4. P. 39–57 ; Licence T. The Military Orders as Monastic Orders // Crusades. 2006. Vol. 5. P. 39–53.
[176] Schenk J. Some Hagiographical Evidence for the Kosmology and Cult of Saints in the Order of the Temple // The Military Orders. Vol. 5: Politics and Power / ed. P. W. Edbury. Farnham : Ashgate, 2012. P. 111–120 ; Nicholson H. J. Saints Venerated in the Military Orders // Selbstbild und Selbstverständnis der geistlichen Ritterorden / ed. R. Czaja, J. Sarnowsky. Toruń : Wydawnictwo Uniwersytetu Mikołaja Kopernika, 2005. P. 91–113 ; Див. також: Rother J. Das Martyrium im Templerorden: Eine Studie zur historisch-theologischen Relevanz des Opfertodes im geistlichen Ritterorden der Templer. Bamberg : University of Bamberg Press, 2017.

Вступ

Напрями досліджень

Питання та відповіді

Висновок

Схожі записи