Заставка. Тібо Годен і тамплієри

Тібо Годен і тамплієри (1291-1292)

Тібо Годен був командором ордену [1], коли під час оборони Акри загинув великий магістр Гійом де Боже (18 травня 1291 року). Командування орденом було доручено маршалу П’єру де Севрі, який героїчно тримав оборону замку-резиденції ордену тамплієрів (Тампль) [2]. У ніч на 24 травня, втративши надію, П’єро наказав Тібо Годену відвести скарби тамплієрів до Сідону. 29 травня маршал П’єр де Севрі був підступно страчений султаном Аль-Ашрафом Халілем, а 30 травня 1291 року пали стіни Тампля.

Герб великого магістра тамплієрів Тібо Годена
Герб великого магістра тамплієрів Тібо Годена.

Гарнізон тамплієрів Сідону зібрався на капітулі та обрав новим великим магістром Тібо Годена.

19 травня 1291 року султан відрядив групу воїнів на чолі з еміром Санжаром Аль-Шуя вивчити обстановку у Тірі. Маючи невеликий гарнізон і дізнавшись про втрату Акри, Адам Кафран, каштелян Тіру, запанікував та втік на Кіпр. Мусульмани взяли Тір без бою.

За Тіром мамлюки підступили до стін Сідону. Тамплієри були сповнені рішучості чинити опір, але не мали достатньо сил для ефективної оборони міста, тому вирішили тримати оборону в Морському замку [3], що був збудований на острові за 80 метрів від берега.

Магістр Тібо Годен, роздав розпорядження, сів на корабель та відправився на Кіпр в надії зібрати підкріплення. Багато хто розцінив це як боягузтво. Тамплієри тримали оборону поки мусульмани не почали будувати міст, тоді вони вночі сіли на кораблі та відплили до Тортоси. 14 липня емір Аль-Шуя увійшов у замок і, виконуючи наказ султана, зруйнував його.

Після захоплення Сідону Аль-Шуя вирушив на Бейрут. Ешіва д’Ібелін, леді Бейруту, думала, що вона у безпеці, оскільки свого часу уклала перемир’я з батьком Халіля султаном Калауном. Аль-Шуя викликав командирів гарнізону та заарештував їх. Мусульмани взяли Бейрут 21 липня 1291 року. Аль-Шуя наказав знести стіни міста й перетворити собор на мечеть.

Хайфа була захоплена 30 липня, а ченці монастирів на горі Карміль прийняли мученицьку смерть.

У двох останніх замках тамплієрів Тортоса та Атліт не було достатньо гарнізону, щоб витримати облогу. Тому, Тібо Годен вирішив їх евакуювати, Тортосу залишили 3 серпня, а Атліт 14 серпня 1291 року.

Тамплієрам залишився лише острів-фортеця Руад за два з половиною кілометри від узбережжя, навпроти Тортоси. Цей маленький острів ще дванадцять років залишався під владою хрестоносців.

Процес завоювання Єрусалимського королівства, якій розпочав у 1187 році Саладін, був, зрештою, завершений Халілем у 1291 році.

 

У жовтні 1291 року Генеральний капітул ордену тамплієрів зібралася на Кіпрі де підтвердив обрання Тібо Годена на посаду великого магістра. Також були призначені новий маршал, скарбник та командор ордену. Маршалом став Жак де Моле – наступник П’єра де Севрі та майбутній великий магістр.

Тібо Годен намагався реорганізувати орден тамплієрів, після спустошення якого той зазнав за останні роки. Крім того, магістр переймався питаннями захисту Вірменського королівства, яке було оточене мусульманами, а також островом Кіпр, який заповнили біженці.

Вочевидь, робота виявилася складною для Тібо Годена, бо якихось помітних досягнень не зафіксовано. Решту днів магістр провів на Кіпрі, його здоров’я дедалі погіршувалося.

Тібо Годен помер 16 квітня 1292 року, залишивши відновлення ордену своєму наступнику Жаку де Моле, який став останнім великим магістром ордену тамплієрів.

 

© Бойчук Б.В., 2023
© TEMPLIERS.INFO, 2023


Ілюстрації
Мал. 1. Герб великого магістра тамплієрів Тібо Годена.


Примітки
1. За іншими даними Тібо Годен був скарбничим ордену тамплієрів у Акрі.
2. В середньовічних містах тамплієри будували замки-фортеці які виступали резиденціями ордену в цій місцевості. Такі резиденції називали «Тампль» (англ. і фр. Temple – «Храм»).
3. Морський замок був збудований між 1227 та 1228 роками хрестоносцями на острівці біля входу в гавань Сідону, на відстані 80 метрів від берега. Замок був сильно зруйнований мамлюками у 1291 році, коли вони захопили місто Сідон, але згодом вони відновили його та побудували міст, який з’єднував його з берегом.

Прокрутити вгору