Жак де Вітрі, єпископ Акри, частий компаньйон тамплієрів у їхніх військових експедиціях, так описує релігійний та бойовий дух братів ордену Храму [1]:
«Коли звучить заклик до зброї, вони [тамплієри] ніколи не рахують ворогів, та й навіщо їм це? Леви у битві, агнці в монастирі; відважні воїни на полі бою, лагідні ченці у молитві; люті та нещадні до ворогів Ісуса Христа, вони добрі та милосердні до християн. У битві вони несуть перед собою прапор, розділений на чорну і білу половини, на знак того, що вони справедливі і милостиві до християн, і грізні, і жахливі для ворогів». Самі брати називають цей прапор Beauseant або Bienseant».
Ернуль, хроніст та зброєносець Баліана д’Ібелена, пише, що з самого заснування ордену тамплієри мали прапор, який вони називали Босеан (рябий). У джерелах зустрічається різне написання назви прапора: balçent, balzanum, bauçan, bauçant, bauceant, baucent, bausan, bausent, baussant, beaucent, beauséant, beausseant тощо. Різницю в написанні можна пояснити різноманітністю мов, що зустрічалися у Святій землі.
Прапор тамплієрів був розділений горизонтально на дві частини: верхню чорну та нижню білу. Значення кольорів прапора досі незрозуміле. Чи означали вони перемогу сил добра (білий) над силами зла (чорний), чи, можливо, вони символізували два класи всередині ордену — лицарів у білому одязі та сержантів у чорному? Є також версія, що чорна частина прапора означала мирське, гріховне життя, яке тамплієри залишали при вступі до ордену, а біла частина символізувала чистоту їхнього теперішнього життя, присвяченого битвам за віру.
Зображення прапора у різних хроністів різняться щодо того, яка саме частина була білою, а яка — чорною. Матвій Паризький, хроніст абатства Сент-Олбанс, зображує прапор тамплієрів із чорною верхньою частиною та білою нижньою. Причому у нього можна зустріти як зображення прапора ордену, поділеного на дві рівні частини, так і на третини, де верхня третина — чорна, а дві нижні — білі.
Орденська церква Сан-Бевіньяте (Перуджа) була побудована між 1256 і 1262 роками під керівництвом папського скарбника, брата Бонвічіно, командора ордену тамплієрів у Перуджі. Сан-Бевіньяте був одним із центрів ордену в Перуджі (з 80-х років XIII століття – єдиним). Усередині на західній стіні збереглися залишки великої фрески, на якій зображено битву між хрестоносцями та мусульманами. На фресці можна розрізнити прапори та щити братів ордену тамплієрів, поділені на рівні половини — верхню білу (з нанесеним хрестом) і нижню чорну.
Можливо, прапор, зображений на фресках церкви Сан-Бевіньяте, був штандартом магістра, тоді як Матвій Паризький малював прапор, який ніс маршал та інші ієрархи на полі бою. Відповідно до Французького статуту, право носити прапор як у воєнний, так і в мирний час мали: сенешаль [2], командор міста Єрусалиму [3], командори областей Тріполі та Антіохії [4], командор лицарів при туркопольєрі [5], командор лицарів при маршалі [6] тощо.
Очевидно, що прапор тамплієрів не був унікальним, як, наприклад, Орифлам французьких королів. У будь-якому разі, орденський штандарт грав дуже важливу роль на полі бою: він вказував центр орденського табору, а під час бою — місце, де тамплієри повинні були зібратися для перегрупування та нової атаки. Його функція була настільки важливою, що існував дублікат прапора, який несли згорнутим на той випадок, якщо перший було втрачено. Перед битвою маршал призначав 10 лицарів, єдиним завданням яких була охорона прапора. Існували покарання за негідне поводження з прапором: так, якщо брат ордену кинув прапор і втік з поля бою, його могли вигнати з ордену [7]; якщо брат у битві нахилив прапор, капітул міг позбавити його плаща і навіть закувати в кайдани [8].
Очевидно, що прапор тамплієрів не був унікальним, як, наприклад, Орифлама французьких королів. У будь-якому випадку, орденський штандарт грав дуже важливу роль на полі бою: він вказував центр орденського табору, а під час бою – місце де тамплієри повинні зібратися для перегрупування та нової атаки. Його функція була настільки важливою, що існував дублікат прапора, який несли згорнутим, на той випадок, якщо перший було втрачено. Перед битвою маршал призначав 10 лицарів, єдиним завданням яких була охорона прапора. Існували покарання за негідне поводження з прапором: так якщо брат ордену кинув прапор і втік з поля бою – його могли вигнати з ордену, якщо брат у битві нахилить прапор – капітул міг позбавити його плаща і навіть закувати в кайдани.
© Крылдаков Р.В., 2004
© Бойчук Б.В., український переклад, редагування, 2026
© TEMPLIERS.INFO, 2026
Ілюстрації
Рис. 1. Прапороносець тамплієрів. Битва при Форбії. Фрагмент. Мініатюра з хроніки Матвія Паризького, XIII ст.
Рис. 2. Прапор тамплієрів і двоє лицарів, що сидять на одному коні. Мініатюра з хроніки Матвія Паризького, XIII ст.
Рис. 3. Тамплієри у битві, з орденським прапором. Фреска в орденській церкві у Сан-Бевіньяте, Перуджа (Італія).
Примітки
[1] Ще одна назва ордену тамплієрів — «Орден Храму», на честь Храму Соломона (Templum Salomonis) в Єрусалимі, на місці якого була заснована резиденція ордену. Повна назва ордену тамплієрів — «Бідні лицарі Христа та Храму Соломона» (лат. Pauperes commilitones Christi Templique Solomonici).
[2] Французький статут, стаття 99.
[3] Там само, стаття 121.
[4] Там само, стаття 125.
[5] Там само, стаття 170.
[6] Там само, стаття 165.
[7] Там само, стаття 232.
[8] Там само, стаття 241.
