Перші історичні відомості про заснування ордену тамплієрів дає Гійом Тірський у хроніці «Історія діянь в заморських землях» («Historia rerum in partibus transmarinis gestarum»). Згідно хроніці, в рік об’єднання армій Єгипту і Дамаска проти Єрусалиму, до короля Єрусалиму Балдуїна II прийшли дев’ять лицарів, які дали чернечі обітниці, і взяли на себе захист паломників на шляху із Яффи до Єрусалиму. Король і патріарх Єрусалиму прийняли лицарів і забезпечили їх усім необхідним, у тому числі житлом – король на час надав їм південну частину свого палацу, поряд з храмом Гробу Господнього. Провідниками нового братства були французки лицарі Гуго де Пейн і Годфруа де Сент-Омер. Протягом дев’яти років в братстві було всього дев’ять лицарів, які жили виключно за рахунок пожертв від мирян і священнослужителів. На дев’ятому році, після заснування, у Франції в місті Труа відбувся собор, на якому орден тамплієрів та його статут були офіційно визнані Церквою.
Оскільки Гійом Тірський, писав про заснування ордену тамплієрів через 50 років після самих подій, він допустив ряд помилок. Ми виправимо помилки хроніста і розповімо вам історію заснування ордену на базі останніх наукових досліджень.
Отже, на Великдень 1119 року на паломників, що прямували з Єрусалиму до Йордану, було скоєно напад, багато хто був убитий. Ця подія змусила дев’ятьох лицарів звернутися до короля Єрусалиму Балдуїна II з проханням дозволити їм взяти на себе захист паломників королівства.
Балдуїн не відразу прийняв рішення, він спочатку обговорив питання створення братства тамплієрів з патріархом, прелатами і баронами на соборі в Наблусі, у січні 1120 року. Згідно Гійому Тірському, лицарі принесли обітниці послуху і цнотливості, відреклися від майна, а також поклялися охороняти і захищати паломників.
Король надав лицарям південну частину свого палацу – мечеті Аль-Акса, яка розташовувалася на місці Храму Соломона, а каноніки храму Гробу Господнього виділили для їх потреб частину своїх величезних володінь.
Історія, згідно з якою протягом дев’яти років лицарів було всього дев’ять – вигадка, красива легенда. Така невелика кількість вояків навряд привернуло б увагу короля та патріарха, і тим більше, не зупинило б розбійників на дорогах королівства. Тому можна сказати впевнено, що з самого початку братів було більше ніж дев’ять, а згодом їх стало ще більше. Наприклад, достеменно відомо, що у 1125 році до братерства тамплієрів приєднався граф Гуго Шампанський, у свиті якого колись служив Гуго де Пейн.
У 1127 році король Єрусалиму відправив Гуго де Пейна з п’ятьма братами тамплієрами, з посольством до Папи Гонорія II з метою добитися від понтифіка оголошення нового хрестового походу або, хоча б, виділення якомога більшого числа воїнів для захисту Єрусалиму. Крім Папи Римського, Гуго де Пейн повинен був відвідати графство Анжу, де повинен був вести переговори про весілля Мелісенди, дочки Балдуїна II, з Фулько V графом Анжу.
До Європи Гуго відправився з рекомендаційним листом від короля Єрусалиму до св. Бернарда Клервоського, дядько тамплієра Андре де Монбара, в якому король наполегливо просив святого отця надати підтримку лицарям Гуго де Пейна.
13 січня 1129 року [1] у Франції в Труа відбувся собор, на якому легат Матвій Альбанський схвалив заснування ордену тамплієрів, його статут (латинський) і призначив Гуго де Пейна великим магістром ордену. Пізніше, всі прийняті собором рішення, були офіційно затверджені Папою Римським Гонорієм II.
Заснування ордену тамплієрів зводиться до наступних дат:
1119 рік, після Великодня – лицарі постали перед королем Єрусалиму;
січень 1120 року – на соборі в Наблусі затверджено братство тамплієрів;
січень 1129 року – на соборі в Труа затверджений орден тамплієрів.
Свою назву тамплієри отримали від Храму Соломона (Templum Salomonis) на місці якого була їх резиденція – «Бідні солдати Христа і Храму Соломона» (лат. Pauperes commilitones Christi Templique Solomonici), а зовсім не від храму Гробу Господнього (Templum Domini), який знаходився поруч.
© Бойчук Б.В., 2022
© TEMPLIERS.INFO, 2022
Ілюстрації
Рис. 1. Король Балдуїн II приймає Гуго де Пейна і Годфруа де Сент Омера. Ілюстрований рукопис, хроніка Гійома Тірського, XIII ст. Зберігається у Національній бібліотеці Франції.
Рис. 2. Заснування ордену тамплієрів на соборі в Труа у 1129 році в присутності Папи Гонорія ІІ. Франсуа Маріус Гране. Гравюра XIX ст.
Примітки
1. Тривалий час датою початку собору в Труа вважалося 13 січня 1128 року, це пов’язано з тим, що в середньовіччі у Франції рік починався з 25 березня, тому «13 січня 1128 року» за березневим стилем є 13 січнем 1129 року за січневим (сучасним) календарем.
